З початком російського вторгнення тисячі медиків подалися на фронт добровольцями, щоб рятувати життя не лише бійців, а й місцевих мешканців прифронтових територій. Свої прізвища вони не афішують, але про події охоче розповідають. Військовий медик – одна з найголовніших спеціальностей, принаймні, в цьому переконані ті, хто побував на полі бою. Антон – лікар медпункту одного з батальйонів 128-ї бригади Тероборони Дніпра, не вважає себе героєм, говорить, що просто сумлінно виконує свою роботу. Далі на idnepryanin.com.
Особливості професії дитячого реабілітолога
Дитячий реабілітолог – фахівець-практик, який опікується лікуванням і профілактикою порушень моторних здібностей у дитини. М’язово-скелетні, нейром’язові захворювання, патології після травм, погіршення зору та слуху, головного або спинного мозку, ДЦП, дисплазія тазу, викривлення постави – все це і навіть більше має знати спеціаліст. Антон працював у реанімації сепсису, де необхідні ще й швидка реакція, вміння блискавично приймати правильне рішення.
“У цивільному житті був фельдшером, працював у лікарні, – розповідав Антон журналістам “Суспільне Дніпро”, – Коли у 2014 році Росія почала вторгатися у Маріуполь, Донбас, Луганськ, найтяжчі хворі та поранені проходили через нашу реанімацію. А з початком повномасштабної війни зрозумів, що з моїм послужним списком та навичками на фронті буду набагато потрібнішим, ніж у цивільному житті”.
Просувався разом зі штурмовою групою
Антон одразу ж записався добровольцем до однієї з бригад Тероборони Дніпра. Кожен бій, у якому побував за місяці війни, запам’ятався по-своєму, але сильніше врізалося у пам’ять визволення Харківщини. На початку вересня 2022 року українські війська відбили понад 20 населених пунктів у Харківській області, на окремих ділянках прорвали позиції ворога до 50 кілометрів. Бої за околиці Куп’янська почалися 9 травня, а 10-го травня ЗСУ вже зайняли будівлю міської ради. Визволення цього міста мало важливе значення, адже постачання російських військ йшло через залізничну станцію Куп’янськ-Вузловий.
“Коли розпочався Харківський контрнаступ, це початок вересня 2022 року, – згадував Антон, – ми разом із 92 бригадою заходили у Куп‘янськ. Вибили звідти окупантів, ми йшли слідом, зачищали вулиці, будинки. Разом зі штурмовою групою заходили у селище Синьківка, це під Куп‘янськом. Коли вигнали звідти орків, там залишилося багато цивільних людей, але не було медиків. Виявилося, що я – єдиний медик на все селище. До мене зверталися і бійці, і цивільні. Траплялося й так, що вночі будили: там у цивільного серцевий напад чи ще щось. Рюкзак на плече і побіг”.
Остаточно звільнили Куп’янськ-Вузловий 16 вересня і створили ще один плацдарм через річку Оскіл. Ці дії поставили під загрозу російські лінії постачання на півночі Луганщини восени 2022 року.
Порятунок цивільних
Молодий медик розповів, що з 2014 року, коли лікарня почала приймати поранених, вже вмів працювати з мінно-вибуховими травмами і знав, з чим може зіткнутися. Такі поранення траплялися не лише у бійців, а й у населення. Декому пощастило, що поряд опинився саме досвідчений медик із бригади ТрО.
“Якось до нас син привіз батька. Напередодні росіяни обстріляли приватний сектор Куп’янська касетами, котрі розкидали протипіхотні міни типу “лєпєсток”. А чоловік вийшов у двір, не помітив і наступив, відірвало шматок п’яти. Ми його одразу до машини, повезли за 40 кілометрів до цивільної лікарні. Оскільки на момент, коли привезли до мене, поранений втратив багато крові, почав втрачати свідомість, тиск був 60 на 0. Як міг, привів його до тями, дав пляшку з водою, сказав, щоб оті 2 літри трохи не одразу випив. До лікарні доставили менше, ніж за годину, тиск був вже 80 на 40. Після операції я залишився, розпитав лікаря, чи буде жити. Відповіли, що все добре, ви його довезли, жити буде, навіть є можливість зберегти стопу. Вчасно впоралися”.
Заради перемоги
Спочатку Антон був взводним медиком, виходив на позиції, у 2024 році став лікарем медпункту батальйону, працює на місці. Але вірний бойовий рюкзак завжди при ньому. “З таким медики ходять на позиції, – пояснив Антон, – тут все необхідне для надання невідкладної допомоги. Перш за все, засоби для припинення сильної кровотечі, турнікети, гемостатичні бинти, бандажі. Вага у кожного рюкзака індивідуальна, бо більшість медиків комплектують по-своєму. У середньому – 5-6 кг. Мій рюкзак раніше важив 11-12 кг”.
Тож на виконання бойових завдань вирушав із подвійною вагою: крім зброї, ще й рюкзак. Препарати збирав різні, бо важко сказати, що може знадобитися у той чи інший момент. Та складнощі – пусте, головне – результат. “Якщо через декілька днів бачиш пораненого, якого ти вивозив, – пояснив Антон, – бачиш, що з ним все добре, тоді ти за нього спокійний, що він вижив. І для себе позначка, що ти його врятував, вивіз”.
У Дніпрі, вдома, на Антона чекають мати і брат. А ще познайомився з гарною дівчиною. “Розумію, що в інших хлопців теж є сім’ї, кохані – говорить військовий медик, – Від мене що потрібно? Щоб вони до своїх сімей повернулися. Максимум, що можу зробити – щоб залишилися живими, максимально цілими, змогли повернутися до звичайного життя”.