Дмитро Іванович Яворницький – історик, вчений і громадський діяч, який все своє життя присвятив на користь народу. Вся його діяльність була направлена на популяризацію запорізького козацтва. Людина, яка дійсно є гідним прикладом для наслідування. Дізнаємось більше про життя цієї надзвичайно розумної і багатогранної людини, який більшість свого життя працював і зустрів смерть в місті Катеринослав (який з 1926 року перейменовано у Дніпропетровськ, а з 2016 року – Дніпро). Далі на idnepryanin.
Дитинство і раннє життя Яворницького
Дмитро Іванович народився 6 листопада 1855 року в селі Сонцівка (сучасна назва Борисівка) Харківської губернії. У деяких джерелах вказується дата народження – 7 листопада (26 жовтня за старим літочисленням). Жив Дмитро в сім’ї диякона, яка, як стало відомо з листів батьків до сина, впродовж усього життя мала скрутне фінансове становище.
Освіту Дмитро Іванович здобував у своєму рідному селі в Харківській губернії, після чого навчався в Харківському повітовому училищі та Харківській духовній семінарії, який покинув після четвертого класу. У 1877 році Яворницький вступає до Харківського університету на історико-філологічний факультет. У студентські роки Дмитро Іванович заглибився у вивчення історії Запорізького козацтва, що заборонялося. Крім того, він вивчає праці з історії України.
1881 року Яворницький завершує навчання в університеті, після чого надходить пропозиція залишитися на посаді позаштатного стипендіата для підготовки до професорського звання по кафедрі російської історії. Пізніше він вирушає до Санкт-Петербурга, щоб викладати історію в різних училищах і продовжувати збирати відомості з історії Запорізької Січі.
Велика і плідна наукова діяльність ученого
У період з 1892 по 1895 роки вона працює чиновником з особливо важливих доручень при туркестанському генерал-губернаторі. Крім того, Яворницький проводив різноманітні дослідження краю, внаслідок чого був нагороджений орденом Бухарської зірки III ступеня.
З 1895 по 1896 роки Д.І. Яворницький працював у Варшавських архівах, у цей період він отримує пропозицію викладати в Московському університеті від Василя Йосиповича Ключевського. У період з 1896 по 1905 роки – Яворницький обіймав посаду приват-доцента з історії українського та запорізького козацтва. У 1901 році захистив магістерську дисертацію при Казанському університеті. з 1905 року і до кінця своїх днів проживав і працював у Катеринославі. У період з 1905 по 1933 роки – очолює історико-археологічний музей.
У Катеринославі Дмитро Іванович з головою поринає в плідну наукову діяльність. Працює професором, завідувачем кафедри Історії України при місцевому університеті, очолює Науково-дослідну кафедру історії України, член місцевої наукової спільноти. Крім того, під його керівництвом ведуться розкопки на Дніпробуді та за його редакцією виходить друком науковий збірник історичного музею. 1 липня 1929 року Яворницького обирають чинним членом ВУАН.
Більшовицький терор, який перервав наукову діяльність
Починаючи з 1930 і по 1939-й рік наукова діяльність великого вченого Дмитра Івановича Яворницького припинилася. Його напрацювання не видавали, а наукові установи зруйнували, найближчих соратників заарештували, а сам він пережив гоніння і цькування. До музею набрали нових співробітників, які складалися з комсомольців і комуністів. Колектив став епіцентром для інтриг, сварок, а умови роботи – нестерпними.
27 серпня 1933 року в місцевій газеті “Зоря” опублікували статтю-донос О.Горба, після чого Яворницький зазнав “домашнього обшуку”, а згодом його звільнили з посади і призупинили виплату академічної пенсії. На той момент ученому було 78 років. Академіку Дмитру Івановичу довелося на місцевому ринку торгувати своїми речами та книжками, щоб пережити голодомор. В останні роки життя йому допомагали друзі та знайомі. Через деякий час тиск на Яворницького послабився, повернули виплату пенсії. Так він доживав до своєї смерті, яка настала 5 серпня 1940 року.
Любов до козацтва, що зародилася ще в дитинстві
Згідно з визнанням самого Яворницького, полум’яна любов до козацтва в нього зародилася ще в дитинстві під впливом творів Миколи Васильовича Гоголя і Тараса Григоровича Шевченка. Великий вплив на Яворницького справив Володимир Антонович і Микола Костомаров, з якими він особисто познайомився 1885 року. Крім того, його суспільно-політичні та наукові ідеї сформувалися завдяки спілкуванню з Михайлом Максимовичем, Аполлоном Скальковським, Олександром Потебнею, Миколою Сумцовим. У свою методику вивчення історії Яворницький переносив ідею вивчення насамперед народного погляду на історичні події, вивчаючи насамперед народні джерела. Відштовхуючись від напрацювань Миколи Костомарова, Яворницький сформував свій власний напрям в історіографії.
Свій найбільший талант Дмитро Яворницький використовував і спрямовував на розв’язання ключових проблем історії запорозького козацтва. Він використовував для цього абсолютно унікальний метод, на відміну від більшості інших вчених, створюючи свої напрацювання в кабінетному усамітненні. Дмитро Іванович вивчав історію Січі на місцях, уважно досліджуючи кожну річку, острів чи печеру – всі місця “вольностей війська запорозького”. Він невтомно працював усе своє життя, об’їздивши від краю до краю всю Дніпропетровську область. Крім того, він відвідував Туркестан, Польщу, Персію. Дослідницькі поїздки не заважали встигати Яворницькому писати сотні етнографічних, художніх та історичних праць.
Дмитро Яворницький зробив величезний внесок у розвиток допоміжних історичних дисциплін, одна з яких насамперед археологія. Як учений-історик він вніс у її розробку теорію і практику, методи і способи публікації, збирання писемних історичних джерел. Його впорядковані документи з історії запорізького козацтва (та історії України загалом) і до сучасних років не втратили свого наукового значення, їх і досі використовують у практичній діяльності, хоча й стали вже бібліографічною рідкістю.
Над своїм матеріалом “Історія запорізьких козаків” Дмитро Яворницький працював 16 років. Це великий за обсягом документальний матеріал. Щоб зібрати джерела для свого напрацювання він ретельно досліджував сховища документальних матеріалів Варшави, Києва, Одеси, Харкова, Чернігова. Крім того, звертався за документами з фондів Московського архіву Міністерства юстиції, архівів Генштабу, досліджував навіть монастирський архів Соловецького монастиря. Він звертався за рукописами до публічної бібліотеки в Петербурзі, а також приватних сховищ.
Дмитро Іванович став автором оригінального “Словника української мови”, збірки етнографічних записів “Запоріжжя в залишках старожитностей і перекази народу”. 1937 року Яворницький закінчив свою працю “Історія міста Катеринослава”, після чого взявся за систематизацію фольклорного та етнографічного матеріалів, однак раптова смерть не дозволила завершити це напрацювання. Могила Дмитра Яворницького знаходиться біля стін історичного музею в Дніпрі.