Григорій Прокопович Бідняк – видатний український письменник, чиє життя та творчість пов’язані з Дніпропетровською областю. Його внесок у розвиток поліграфічної індустрії та літератури регіону важко переоцінити. Працюючи в різних містах України, Григорій Бідняк залишив помітний слід як керівник друкарень та видавництв, а також редактор важливої для галузі газети. Його трудова діяльність та досягнення у літературі стали прикладом для наступних поколінь. Далі на idnepryanin.com.
Відомий як талановитий поет, прозаїк та видатний видавець. За свої заслуги він був ушанований званням Заслуженого працівника культури України, а у 2001 році став Почесним громадянином міста Марганця.
Дитинство Григорія Прокоповича пройшло у селищі Городище Нікопольського району Дніпропетровської області, де він народився 21 березня 1933 року у скромній українській родині Прокопа Степановича та Федори Петрівни Бідняків. У цей складний час українське селянство зіткнулося з жорсткою колективізацією та трагічними наслідками Голодомору.
З дитинства Григорій любив проводити час у степах, спостерігаючи за безмежним небом, насолоджуючись радісним співом зябликів та меланхолійним курликанням горлиці. Бувши школярем, він відвідував середні школи в Марганці – № 5 і № 7, де почав формуватися його інтерес до літератури та мистецтва. Вже в молоді роки Бідняк виявляв допитливість та прагнення до знань, що надалі підштовхнуло його до вибору професійного шляху.
Майстер слова, який з величезною любов’ю оспівує про рідну землю
Григорій Прокопович, чиє ім’я вже міцно асоціюється з яскравим сузір’ям літераторів Придніпров’я, протягом усього свого творчого життя демонстрував виняткову майстерність володіння словом. Його талант проявився ще у шкільні роки, коли він почав писати вірші, сповнені щирістю та глибиною юної душі.
У сім’ї Григорія завжди високо цінувалися чесність, працьовитість, відповідальність, турбота про рідних, доброта, милосердя та справедливість.
З дитинства Григорій почав захоплюватися читанням. Книги та розповіді про рідні козацькі землі, де колись обґрунтовувалися запорізькі козаки та здобували перемоги над татарськими загонами, глибоко вражали його, наповнюючи душу гордістю за рідний край та надихаючи на роздуми.
Уже в п’ятому класі у Григорія почали з’являтися перші вірші, напрочуд пройняті щирою любов’ю до рідних місць та їхньої чарівної природи. Ці твори він із задоволенням читав своїм однокласникам, викликаючи захоплення та інтерес.
Особисте життя та кар’єра
Роки навчання у Городищенській неповній школі №5 та Максимівській школі №7 пролетіли непомітно, і Григорій почав свій трудовий шлях, влаштовуючись працювати на копальню імені Ворошилова. Цей період став важливим етапом його життя, коли він глибше усвідомив реальні складнощі життя. Після служби в армії Григорій Прокопович працював піонервожатим у школі, а з 1956 року почав працювати в Марганецькій друкарні. Саме тут, окрім своєї пристрасті до поезії, він знайшов своє справжнє покликання. Його любов до книг та читання підштовхнула до вступу до Львівського поліграфічного інституту. Згодом, переїхавши до Бердянська, Григорій продовжив працювати у друкарні, де зустрів свою майбутню дружину Катерину Іванівну Сіващенко.
Григорій Прокопович, який мав не лише літературний талант, а і яскраві організаторські здібності, активно займався видавничою справою. Починаючи з 1977 року, його кар’єра у цій сфері стрімко розвивалася. Він очолював міську друкарню Дніпропетровська, згодом став директором видавництва “Дніпро”, а пізніше – генеральним директором видавництва “Поліграфіст”.
Глибоке занурення в історію, особливо в героїчні доби українського народу, надихнуло його на здобуття додаткової освіти. Григорій Прокопович закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного університету, що ще більше збагатило його творчий багаж і дозволило глибше дослідити історичне коріння українського народу. Важливим етапом його діяльності стало заснування та керівництво газетою “Літературне Придніпров’я”, яка стала значним майданчиком для розвитку літературного життя регіону.
Енциклопедія багатої творчої спадщини Григорія Прокоповича
Перший літературний досвід не залишився непоміченим: його твори стали з’являтися у колективних збірниках та різних виданнях, що стало першим кроком на шляху до визнання. Згодом, його поетичний талант розцвів пишним кольором, подарувавши світові цілу плеяду яскравих збірок, кожна з яких стала відображенням його багатого внутрішнього світу та глибокої любові до рідної землі. Серед них такі знакові твори, як “Слово для спраглих”, “З Україною в серці”, “У стражданні та коханні”, “Молитва перед іконою України”, “99 елегій та одне життя”, “Прийде час”, “Під прапорами” волі”, “Місто скарбів”, “Ви край”, “Біль”, “Якби ми мали свій розум”.
Проте поезія не обмежувала творчих горизонтів Григорія Прокоповича. Його перо легко перемикалося на прозові жанри, подарувавши читачам такі масштабні романи, як “Вінчальна ікона”, “Месія”, “Планида”, “Долею загартовані”. У цих творах автор із глибоким психологізмом розкриває складні характери своїх героїв, досліджує вічні питання буття та порушує актуальні соціальні проблеми.
Особливе місце у його творчості займають твори для дітей: “Шахтарчата”, “Літечко”, “Мова світанкова”, “Вивчаємо мову”. Своїми творами для юних читачів автор прагнув не тільки розважити, а й виховати в юних серцях любов до читання, рідної мови та культури.
Підсумком багаторічної плідної творчості стало видання зібрання творів Григорія Прокоповича у восьми томах, яке стало справжньою подією у літературному житті країни. Це зібрання є своєрідна енциклопедія його багатої творчої спадщини, що дозволяє читачам повною мірою насолодитися глибиною його таланту та різноманітністю його тем.
Григорій Прокопович був не просто письменником, а голосом своєї епохи, тонким ліриком та глибоким мислителем. Його твори, пройняті любов’ю до рідної землі та співчуття до людини, назавжди залишаться в серцях читачів, продовжуючи надихати нові покоління.
Оспівуючи рідну землю та натхненник поколінь
Творчість Григорія Бідняка не обмежується лише друкованим словом. Його поезія, сповнена щирістю та глибокої любові до рідної землі, надихнула безліч композиторів на створення прекрасних пісень. Багато з них увійшли до таких збірок, як “Пісні про маму”, “Думку у Дніпра”, “Батько криниця”, “Журавлина прощання”, “Стежками Колишня”, “Пісня моя українська”, “Співаємо разом ”, “Срібні дзвіночки”, “Дитячий майданчик”. Таким чином, поезія Бідняка набула нового життя, ставши невіддільною частиною музичної культури.
Джерело натхнення для письменника є його рідне селище Городище Нікопольського району Дніпропетровської області. Саме тутешні пейзажі, знайомі з дитинства, пронизують його твори особливою ліричністю та ніжністю. Зелений простір Городища, де він народився та виріс, став невичерпним джерелом творчої енергії.
Визнання таланту Григорія Бідняка вийшло далеко за межі його малої батьківщини. У 2001 році рішенням міської ради йому було надано почесне звання “Почесний громадянин міста Марганець”. Це стало яскравим свідченням високого соціального визнання його літературних нагород.
80-річний ювілей письменника було відзначено виходом книги “Симфонія серця”, в якій зібрано найкращі твори різних років. Це видання стало справжнім подарунком для шанувальників його творчості.
На жаль, 18 липня 2020 року серце талановитого поета зупинилося. Його смерть стала великою втратою для української літератури. Однак його твори продовжують жити, надихаючи нові покоління читачів та музикантів. Григорій Бідняк назавжди залишиться в пам’яті як яскравий талант, який оспівує про рідну землю та справжній патріот.