З початком військового вторгнення рф на територію України місто Дніпро стало масштабним гуманітарним та продовольчим хабом країни. До загальної доброї справи долучилися сотні небайдужих жителів міста, які стали волонтерами. Історики відзначають, що бажання допомагати вже на генетичному рівні закладено у дніпрян, оскільки у багатьох війнах вже звикли допомагати і підтримувати, надійно утримуючи волонтерський фронт у тилу. Далі на idnepryanin.
Старший науковий співробітник Музею історії Дніпра, кандидат історичних наук Юрій Берестень розповів, яким було волонтерство у місті Дніпро у період Першої світової війни (1914-1918 роки).
Військові дії Першої Світової війни спровокували появу таких соціальних явищ, як біженство добровільне чи примусове. Затяжний характер війни перетворював біженство на одну з найбільших і найвагоміших соціально-економічних проблем, яка принесла з собою перманентну загрозу спалаху різних інфекційних захворювань, голоду, зростання кримінальної злочинності, а також різних соціальних девіацій.
Перші біженці в Катеринославі
У Катеринославі з’явилися перші біженці з початком війни у серпні 1914 року. Число переселенців було зумовлено характером і динамікою бойових дій на фронті, відображаючи оперативні поразки та успіхи російської імператорської армії.
Біженці прямували невеликими групами Катеринославською залізницею, водним та гужовим транспортом. Місцеві Катеринославські благодійні організації легко справлялися і вирішували нагальні питання біженців: забезпечення житлом, продуктами харчування, роботою та медичною допомогою.
З початком війни більшість благодійних організацій вирішили питання першої необхідності для кількох тисяч переселенців виключно за рахунок власних фінансів, не отримуючи жодних соціальних дотацій чи субвенцій від держави.
Біженство – головна соціальна проблема
Ситуація кардинально змінилася влітку 1915 року, коли було проведено масований наступ німецьких військ у Прибалтиці та Польщі. Тоді гострим стало питання евакуації промислових підприємств, що випускають продукцію оборонного характеру, а також евакуацію населення, яке проживає на території, де велися запеклі бойові дії.
Катеринославська губернія стала одним із головних кінцевих пунктів для багатьох евакуаційних маршрутів. Великий потік переселенців до Катеринославської губернії та Катеринославу істотно посилив соціально-економічну ситуацію, спровокував зростання вуличного насильства, появи вогнищ інфекційних хвороб та спалахів епідемії черевного тифу, холери.
Хронічно бракувало вільного житла, масштабного фінансування, благодійні організації на той час вже мали досить обмежені джерела фінансування.
До середини 1915 стало очевидним, що проблемами біженців має займатися централізована державна установа. 27 липня 1915 року в Катеринославі відкривають Катеринославське губернське відділення Комітету Її Імператорської Високості великої князівни Тетяни Миколаївни. Чисельність особового складу Комітету була 16 осіб.
Регіональне відділення імператорського комітету очолив губернатор Катеринославської губернії В. А. Колобов. До його складу увійшли представники губернського земства, міського самоврядування Катеринослава, члени польського, єврейського, литовського, латишського та галицького національних комітетів.
Національні комітети
Восени 1914 року було створено національні комітети, які займалися наданням адресної соціальної допомоги галицьким українцям, полякам, латишам, євреям та литовцям. Вагомим досягненням національних комітетів Катеринослава було створення мережі установ початкової та середньої освіти, де можна було отримувати знання рідною мовою.
Слов’янський комітет
Цей комітет займався питаннями 4 тисяч біженців-слов’ян із західних губерній Російської імперії. Переселенці були розміщені на тимчасово споруджених бараках на Олександро-Невській площі, на території Катеринославської обласної с/г виставки (нині парк імені Глоби) та у бараках військового містечка.
Галицький комітет
Займався наданням цільової соціальної допомоги біженцям із Галичини для більш ніж 2 тисяч переселенців. Комітетом надавалося житло, систематичне харчування, грошове та продуктове забезпечення, медична допомога.
Польський комітет
Комітет займався питаннями понад 2 тисячі переселенців-поляків. За наявності достатньої кількості фінансування, а також людських ресурсів комітету вдалося у досить стислий термін розселити переселенців по приватних квартирах міста, а також створити ефективну систему соціального забезпечення. Також було створено цілу низку просвітницьких та релігійних товариств.
Також варто зазначити, що ефективно вирішувалося питання працевлаштування. Аналогічні питання успішно вирішувалося також у єврейській, латишській та литовському комітетах.
Масовий наплив біженців
Наприкінці літа 1915 року до міста та губернії прибула велика кількість переселенців. Лише 2 вересня прибуло 49 вагонів із Волинської, Віленської та Гродненської губернії.
Після прибуття всі переселенці отримували гаряче харчування, медичний огляд, після чого розміщувалися у спеціальних пунктах тимчасового перебування. Частина людей була розселена на території колишньої броварні.
Масовий наплив біженців скоригував характер діяльності, адже до кінця року постала гостра потреба у забезпеченні теплими речами, взуттям, а також спідньою білизною. Було створено спеціальну комісію, яка вирішувала питання виготовлення товарів першої необхідності. Одночасно вирішувалося питання соціального забезпечення дітей-сиріт, яким видавали спеціальні довідки та влаштовували до міських садів та дитячих будинків.
Соціальна допомога для переселенців
Діяльність Катеринославського відділення Тетянинського комітету у другому півріччі 1915 року сприяла впорядкуванню надання адресної соціальної допомоги для всіх людей, що вимушено перемістилися. У стислий термін було вирішено вузлові проблеми щодо соціальної адаптації, надання матеріальної допомоги біженцям.
