Катерина Езау, Мойсей Шейнфінкель, Олександр Величко, Георгій Єфименко, Леонід Левін – це імена видатних людей, які творили, досліджували та привнесли у світ науки щось нове та унікальне. Дещо об’єднує цих видатних людей, які працювали в різних сферах, і це те, що всі вони народилися на території сучасного міста Дніпро. Далі на idnepryanin.com.
Катерина Езау: від доньки мера до зірки американської науки
Катерина Езау є видатною жінкою, авторкою “Біблії” анатомії рослин. Жінка народилася в Катеринославі (нині Дніпро) у 1898 році у сім’ї мера міста. З ранніх років вона цікавилася природою. Згодом це захоплення переросло у справжню наукову пристрасть.
Після революції 1918 року родина Езау емігрувала до Німеччини, а потім до США. Там Катерина розпочала свою наукову кар’єру: вона здобула освіту і згодом стала професоркою ботаніки.
Протягом 31 року вона викладала в університеті в Берклі. Через деякий час Езау залишила заклад й почала працювати зі своїм давнім колегою В. Чідлом у Каліфорнійському університеті у Санта-Барбарі.
Цікаво, що протягом життя жінці довелося використовувати різні імена в різних країнах. І це були: Катаріна, Катерина та Кетрін.
Катерина у науці
Езау не лише викладала, але й активно займалася науковими дослідженнями. Її перші роботи були присвячені цукровому буряку. Вона досліджувала способи покращення його стійкості до хвороб.
Згодом науковиця розширила сферу своїх інтересів і взялася за вивчення анатомії рослин. Її дослідження мали велике значення для розвитку ботаніки. Результати Катерини викладені в 6 підручниках.
Завдяки своїм досягненням Катерина Езау здобула визнання та повагу в науковому світі. Її ім’я стало синонімом ботанічних знань, а 1957 року вона стала однією з 6 жінок, обраних до Національної Академії Наук США.
1989 року Катерині Езау отримала від президента США Джорджа Буша Національну наукову медаль. Це найвища наукова нагорода країни, що свідчить про неоціненний внесок науковиці в розвиток ботаніки.
Катерина Езау померла 1997 року у віці 99 років. Її життя й наукова діяльність – це приклад того, як завдяки працьовитості та невтомній жазі знань можна досягти вершин у будь-якій справі.
Мойсей Шейнфінкель: загублений у часі дніпровський геній логіки
Мойсей Шейнфінкель – талановитий математик, який народився в Катеринославі (наразі м. Дніпро). Чоловік здобув світове визнання в галузі логіки. Його шлях був сповнений викликів, але завдяки невтомній праці та гострому розуму він зумів досягти вершин у своїй справі. Проте його життя обірвалося раптово і трагічно.
1889 році Мойсей народився у сім’ї купця першої гільдії Іллі Гіршевича Шейнфінкеля. З ранніх років він цікавився математикою, а згодом це захоплення переросло у справжню наукову пристрасть.
Шейнфінкель здобув освіту в Новоросійському університеті в Одесі, де його наставником був відомий математик Самуїл Шатуновський. З 1914 по 1924 рік він стажувався в Геттінгенському університеті під керівництвом не менш знаменитого Давида Гільберта.
Мойсей в науці
В Геттінгені у 1920 році вчений виступив з доповіддю, яка стала революційною в галузі логіки. Він представив концепцію комбінаторної логіки, яка й досі використовується в теорії алгоритмів, програмуванні та штучному інтелекті.
Однак, після повернення до Москви в середині 1920-х років, життя Шейнфінкеля різко змінилося. Він не зміг продовжити наукову діяльність через хворобу, що призвела до його госпіталізації в психіатричну лікарню.
В 1929 році, завдяки зусиллям Пауля Бернайса, була опублікована остання робота Шейнфінкеля. Життя Мойсея Шейнфінкеля обірвалося приблизно в 1942 році в Москві. Його точна дата смерті невідома, а його наукові праці й записи були втрачені.
Попри трагічну долю, Мойсей Шейнфінкель залишив по собі значний науковий спадок. Його внесок у розвиток логіки й лямбда-числення й досі використовується вченими в усьому світі.
Олександр Величко: український металургійний геній та видатний освітянин
Олександр Величко – український науковець-металург і освітянин, доктор технічних наук, професор. Народився чоловік у 1952 році в Дніпропетровську (м. Дніпро), тут же закінчив металургійний інститут у 1974 році.
Він є членом Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки України, головою експертної ради МОН. Також Голова ради ректорів Дніпропетровської обл. при голові Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2009 році Олександра обрали членом-кореспондентом Національної академії наук України за спеціальністю “Металургія чорних металів”.
Олександр в науці
Наукові дослідження Олександра стосуються розвитку фізико-хімічних основ виробництва чорних металів. Він розробив ефективні методи та апаратуру для збільшення ефективності виробництва сталі. А також запропонував процес і конструкцію агрегату для прямого отримання рідкого металу з окускованого залізорудного матеріалу у шахтній печі з використанням низькотемпературної плазми.
Олександр є автором понад 450 наукових і навчально-методичних праць. Серед них є монографії, підручники, патенти та авторських свідоцтв на винаходи.
Георгій Єфименко: науковець, військовий, дослідник
Георгій Єфименко – професор металургії, лауреат державних нагород, член НАН України. Народився у 1917 році в Катеринославі (нині Дніпро) в родині робітників. З раннього дитинства його тягнуло до знань. Закінчив фабрично-заводську семирічку і пішов до школи фабрично-заводського навчання при металургійному заводі ім. Петровського. Через декілька років розпочав свою трудову діяльність електромонтером на цьому ж заводі.
Георгій прагнув до знань, тому через декілька років знов пішов навчатись. Цього разу до Дніпропетровського металургійного інституту.
Друга світова війна перервала мирне життя. Георгій Єфименко пішов на фронт. З завершенням війни чоловік повернувся до Дніпропетровська і продовжив свою трудову діяльність на металургійному заводі.
Георгій у науці
Георгій Єфименко захистив докторську дисертацію. Також за життя він очолював науково-дослідну лабораторію і присвятив себе дослідженням у галузі металургії.
Георгій Єфименко зробив значний внесок у розвиток технологій виробництва нових видів металургійної шихти.
Також під його дбайливим керівництвом підготували понад 50 докторів і кандидатів наук.
Георгій заснував наукову школу з проблем шихтових матеріалів для металургійних технологій. Також він є автором понад 200 наукових праць. Один з його 3 підручників був відзначений Державною премією України у галузі науки і техніки.
Наукова діяльність Георгія Єфименко здобула широке визнання в Україні та за кордоном.
Леонід Левін: український математик, який кинув виклик нерозв’язній задачі
Леонід Левін народився у 1948 році в Дніпропетровську (Дніпро).З юних років він виявляв неабиякі здібності до математики. Вже у 23 роки він представив кандидатську дисертацію, яка отримала схвалення від авторитетних науковців. Однак, йому не присудили науковий ступінь. Формальною причиною для цього послужила “невизначеність політичного обличчя” здобувача. Це, в сукупності з наступними утисками в наукових колах, стали однією з причин еміграції Левіна у 1978 році до США.
Леонід в науці
Вже у наступному році у 1979 науковець отримав диплом доктора філософії з математики в Массачусетському технологічному інституті. Потім чоловік викладав в Бостонському університеті. А у 2014 році був обраний членом Американської академії мистецтв і наук.
Леонід зробив значний внесок у розвиток комп’ютерних наук й математики. Його найвідомішим досягненням є те, що він довів теорему Кука-Левіна в 1971 році. Ця теорема лягла в основу формулювання проблеми P versus NP, яка є однією з 7 задач тисячоліття.