Медицина завжди була важливою галуззю в історії людства. Не має значення, який на дворі рік, суспільний лад, мир чи війна – люди в білих халатах потрібні постійно. Будь-який населений пункт, залежно від розміру, укомплектований лікарнею, поліклінікою чи кабінетом фельдшера. У Катеринославі лікувальні заклади з’явилися практично одночасно із виникненням самого міста. А далі їхня кількість і якість тільки зростала. І для цього були вагомі причини. Далі на idnepryanin.
З турботою про божевільних
У 1796-1802 роках Катеринослав називався Новоросійськом. Сталося так тому, що після смерті Катерини ІІ на престол увійшов її син Павло. Він мав складні стосунки з матір’ю, тому Павло I вирішив скасувати топоніміку, пов’язану з Катериною. Так Катеринослав став Новоросійськом. У 1801 році Павло був вбитий групою змовників, а ще через рік новий імператор Олександр I повернув місту колишню назву. Але саме в цей період своєї історії місто обзавелося першими лікувальними закладами. У 1798 році наказом громадського піклування було створено богадільню, лікарню та будинок для божевільних. За царювання Катерини II по всій території Російської імперії створювалися установи, як сказали б сьогодні, соціального захисту. Наказ громадського піклування, крім створення лікувальних закладів, кредитував землевласників і взагалі мав у розпорядженні власну касу. Також засновував школи, сирітські будинки, аптеки.
Лікарні без хворих
Сьогодні лікарня імені Мечникова займає велику територію на Соборній площі. Вона виросла з цих перших лікувальних закладів, створених наприкінці XVIII століття. Вони також розташовувалися на Соборній площі. Спочатку – у недоглянутих дерев’яних спорудах. За гучною назвою «лікарня» стояв грубо збитий з колод будинок, де тулилися старі солдати, жебраки та душевнохворі. Обслуговував цю компанію один лікар, один наглядач та сторож. Грошове утримання персоналу лікарні відрізнялося різкою нерівномірністю. Лікар отримував 250 рублів на рік, наглядач – 75 рублів, а сторож всього 30. У 1800 році до лікарні, богадільні і будинку для божевільних додався і «смиренний будинок». За великим рахунком, перші лікувальні заклади міста займалися не стільки лікуванням хворих, скільки соціальним захистом найуразливіших верств населення – старих, жебраків та божевільних. Кількість персоналу потроху збільшувалася разом із зростанням пацієнтів. У такому стані медицина Катеринослава завмерла на кілька десятків років.
Відповідно до проектної документації
Коли немає прогресу, а є суцільна стагнація, такі явища привертають увагу влади. У 1834 році про стан медицини губернського міста стало відомо у самому Санкт-Петербурзі. Результатом стала розробка проекту будівництва богоугодних закладів у Катеринославі. Архітектором комплексу будівель було призначено випускника Санкт-Петербурзької академії мистецтв Сергія Грязнова. Уродженець нинішньої Донецької області Грязнов уже зарекомендував себе проектуванням красильнi для Катеринославської сукняної фабрики. Комплексу будівель Богоугодних закладів на Соборній площі судилося стати візитною карткою архітектора. І не тільки. Того ж 1834 року Грязнов надав проект комплексу будівель у стилі ампір. Будинків, згідно з проектом, передбачалося чотири. Два з них – триповерхові, два – двоповерхові. Опоясувати архітектурний ансамбль мала ажурна огорожа з воротами. Словом, проект був грандіозним.
І, як часто буває з чимось грандіозним, грошей на проект не вистачило. Було збудовано лише три будівлі, і менших, ніж передбачалося, розмірів. Але навіть реалізовані будівлі стали найбільшими у Катеринославі громадськими закладами. За минулі майже 200 років ці будівлі зберегли своє початкове призначення. Сьогодні там розташована обласна лікарня імені Мечникова. А ось доля самого архітектора Грязнова склалася сумно. 1850 року його вразив психічний розлад. І він був поміщений у будівлю, яку сам і спроектував. Де й пробув до кінця життя у якості божевільного. Помер архітектор у 1860 році.
Практичні заняття
Спорудження лікарняного комплексу дало поштовх для чергового розвитку Катеринославської медицини. У 1852 році губернська лікарня могла прийняти двісті хворих, у психіатричній лікарні розміщувалося 40 пацієнтів, 42-х осіб могла прийняти богадельня, а в смиренному будинку могли одночасно перебувати 18 осіб. Очевидно, що на перший план висунулася все ж таки лікувальна справа. Для підвищення кваліфікації будь-якого лікаря потрібна щоденна практика. І за цим справа не стала.
1853 року вибухнула Кримська війна. Взагалі це була війна між Російською імперією з одного боку, і величезною коаліцією – з іншого. Протилежну сторону представляли турки, французи та англійці. Бойові дії проходили від Білого моря до Чорного, і навіть на Далекому сході. Найбільш кровопролитні бої спостерігалися у Криму, тому за війною закріпилася назва Кримська війна. Катеринослав був найбільшим містом північніше півострова, тому він грав роль стратегічно важливого тилового центру. Якби не війна, Катеринослав продовжував перебувати в провінційному анабіозі. Але війна струснула і розворушила місто.
Перетворити Катеринослав на тиловий центр запропонував хірург Микола Пирогов. Він особисто приїжджав до міста та інспектував лікарні. Оскільки в Катеринославі, окрім богоугодних закладів, була ще одна представницька будівля – нинішній Потьомкінський палац – її теж пристосували під потреби госпіталю. Побудови менших розмірів теж переробляли під шпиталі. Сумарно у місті діяло 23 госпітальних закладів. Було налагоджено належним чином медичну систему, створено інфраструктуру для хворих та поранених. Після закінчення війни інфраструктура та система нікуди не зникли, і продовжували працювати вже у мирний час.
Війна – справа молодих
Мирний час, на жаль, довгим не буває. Особливо якщо ти перебуваєш у складі великої імперії, яка зобов’язана воювати. Не тільки для приєднання нових територій, а й для захисту тих, що вже є.
З початком Першої Світової війни в Катеринославі досить швидко створюються військові шпиталі та лазарети. Місту уготована та ж доля, що й у Кримській війні – тиловий центр, який займається лікуванням постраждалих на війні. Адміністративних установ вже не вистачало (таких масштабних воєн людство ще не знало), тому численні волонтерські організації займалися, зокрема, тим, що шукали приватних осіб, які могли б надати свої будинки під госпіталі. І слід сказати, успішно їх знаходили. Заможних людей у Катеринославі було багато, їхні будинки, квартири та дачі використовували для розміщення ліжок для поранених.
Для такої розгалуженої мережі був потрібен кваліфікований персонал. Тому губернська земська управа ініціювала створення спеціальних курсів на підготовку сестер милосердя. На курси приймалися всі бажаючі особи жіночої статі, яким виповнилося 18 років. Причому серед курсисток можна було зустріти відомі у місті прізвища. Сестрами милосердя були дочки відомих підприємців, купців, лікарів, викладачів. Практичні заняття проводились на території нинішньої лікарні ім. Мечникова. Курси сестер милосердя значною мірою вирішили проблему нестачі медичного персоналу.
На момент утворення СРСР Катеринослав підійшов уже з гарною практичною медичною базою. Але це вже зовсім інша історія.
