Микола Іванович Різоль увійшов в історію не лише як віртуозний виконавець, а і як талановитий педагог, який виростив сузір’я видатних баяністів. Як професор Національної музичної академії України ім. Петра Ілліча Чайковського, він щедро ділився своїм досвідом та знаннями зі студентами й надихав їх на творчі звершення. Далі на idnepryanin.com.
У 1939 році Микола Різоль, Іван Журомський та сестри Білецькі об’єднали свої зусилля, щоб створити унікальний музичний колектив – Квартет баяністів. Протягом понад п’ятдесяти років цей неповторний склад підкорював серця слухачів по всьому світу, звівши баян на п’єдестал класичних інструментів.
З 1948 року Микола Іванович Різоль почав викладати у Київській державній консерваторії, а з 1973 року обіймав посаду професора. За свою багаторічну педагогічну кар’єру у Київській консерваторії ім. Петра Ілліча Чайковського він підготував понад 100 музикантів-баяністів. Серед його випускників — п’ять народних артистів України, шість заслужених артистів, семеро заслужених митців та п’ятнадцять заслужених працівників культури України. Серед них можна виділити таких відомих діячів як народні артисти України Володимир Бесфамільнов, Сергій Грінченко та В’ячеслав Самофалов, а також заслуженого діяча мистецтв України Володимира Рунчака.
Для вдосконалення виконавської майстерності Микола Різоль розробив “Принципи використання п’ятипальцевої аплікатури на баяні” (“Радянський композитор”, 1977 рік). Він також є автором збірки “Нариси про роботу в ансамблі баяністів” (“Радянський композитор”, 1986 рік). Микола Іванович Різоль створив концерт для баяна з оркестром, а також безліч п’єс та аранжувань народних пісень для баяна. Крім того, він активно займався адаптацією класичної та сучасної музики для квартету баяністів, сформував унікальний та самобутній репертуар.
Його аранжування українських народних пісень, танців та мелодій різних народів світу стали популярними серед баяністів багатьох поколінь. Ці твори виконуються музикантами всіх рівнях навчання й увійшли у “золотий” фонд народно-інструментальної музики.
Микола Іванович Різоль символізує цілу епоху у цьому жанрі. Його справу продовжують духовні спадкоємці та учні – Квартет баяністів імені Миколи Різоля за Національної філармонії України.
Коротка біографія артиста
Майбутній метр баяна з’явився на світ 19 грудня 1919 року в Катеринославі (з 2016 року перейменований у місто Дніпро) у робітничій родині, де музика посідала особливе місце в серці кожного. Батько, Іван Сергійович, майстерний гармоніст, прищеплював синові любов до народної музики. Маленький Микола, виявивши в собі незвичайний музичний талант, годинами просиджував біля батьківських ніг, підігруючи йому на гребінці.
Саме батько став першим учителем юного музиканта, відкривши перед ним світ гармонії та мелодії. Проте доленосну роль життя Миколи зіграло знайомство з баяном. Звучання цього інструменту підкорило серце хлопчика настільки, що він умовив батька придбати йому п’ятирядний баян, попри непросте матеріальне становище багатодітної родини. Так розпочався творчий шлях одного з найвидатніших баяністів XX століття.
Юний Микола, охоплений пристрастю до музики, годинами провів за баяном, інтуїтивно підбираючи улюблені мелодії. Однак розуміючи, що без професійного наставника його музичні обрії обмежені, батьки віддали його в учні до відомого педагога Федора Сербіна. Саме під керівництвом цього досвідченого наставника, з 1933 року, майбутній метр баяна почав осягати ази музичної грамоти та освоювати класичний репертуар.
Під час Другої світової війни він був учасником Червоноармійського ансамблю пісні та танцю, супроводжуючи фронтові шляхи.
У його виконанні зазвучали твори Моцарта, Шуберта, Шопена, розширюючи та поглиблюючи його музичний світогляд. З кожним днем юнак все більше поринав у світ звуків, і захоплення музикою переросло у твердий намір присвятити їй своє життя. Концертна діяльність стала невіддільною частиною життя молодого музиканта. Виступи у школах, клубах та на заводах приносили йому не лише радість від спілкування з аудиторією, а й перші професійні успіхи. Так, за яскравий виступ на огляді художньої самодіяльності на заводі імені Карла Лібкнехта, Микола був нагороджений іменним годинником, який став для нього першою значущою творчою перемогою.
Особисте життя
Дружина Миколи Івановича – баяністка Раїса Григорівна Білецька, яка була учасницею Квартету баяністів Миколи Різоля та отримала звання заслуженої артистки УРСР. Пара мала двох дітей: дочка Людмила народилася в 1947 році й в майбутньому також стала піаністкою; син Юрій народився 1957 року. Спадкоємець сім’ї у майбутньому також пішов шляхом своєї творчої сім’ї й обійняв посаду керівника ансамблю “Веселі музики”. Крім того, Юрій Різоль відзначений званням заслуженого артиста України.
Творча спадщина
У творчій спадщині Миколи Різоля можна знайти безліч опрацювань народних мелодій, включаючи Концерт для баяна та симфонічного оркестру (1957), Фантазію на українські теми (1954), Концертну п’єсу на буковинські мотиви, а також Концертні обробки “Другий український рапсодії” ) та української народної пісні «Дождік» (1962) та інші твори.
Прагнення Миколи Івановича систематизувати свій багатий досвід стало основою створення його методичних праць. У публікаціях він ділиться власними педагогічними принципами, що він виробив єдину систему.
Одна з робіт присвячена принципам використання п’ятипальцевої аплікатури на баяні, де Різоль запропонував різні аплікатурні рішення, інтегровані із системою постановки та рухів рук виконавця. Усі позиції пальців та їх послідовності ретельно ілюстровані нотними прикладами та фотографіями. Основну увагу він приділяв техніці правої руки. На думку Різоля, одноголосні гами простіше виконувати, за винятком великого пальця. Він також стверджував, що техніка стрибків на правій клавіатурі баяна базується на використанні чотирьох пальців. Таким чином, на думку Різоля, еволюція однієї системи аплікатури повинна йти пліч-о-пліч з удосконаленням іншої. Крім того, він розглядав питання, пов’язані з аплікатурою, більше як художні, ніж технічні.
Миколи Різоля як вченого відрізняли широкий кругозір, різнобічні інтереси, глибоке розуміння музичного мистецтва, а також методичну точність та ясність його робіт. Дослідження професора заклали міцний теоретичний фундамент для київської школи гри на баяні.
Фестиваль юних баяністів імені Миколи Різоля
Осяяний дар, креативний потенціал і відданість музиці перетворили Миколу Івановича на справжню легенду. На честь його внеску у розвиток баянного мистецтва, у рідному місті Дніпро щороку відбувається Фестиваль-конкурс молодих баяністів та акордеоністів імені Миколи Різоля. Це вже стала традицією масштабна культурна ініціатива, спрямована на підтримку юних обдарувань та збереження пам’яті про видатного музиканта. Особливу зворушливість дебютному фестивалю у 2006 році надавав сам маестро Різоль, який власноруч відкрив цю важливу подію.
Бувши справжнім ідеалістом та оптимістом, Микола Різоль протягом усього свого життя демонстрував, що для досягнення щастя важливо мати захоплення, щось любити й покладатися на щось. Вивчення творчої спадщини цього чудового баяніста, композитора та педагога не тільки необхідне для підвищення професійного рівня виконавців на баяні, а й пов’язане з ширшим та глибшим процесом збагачення української баянної виконавської школи, що неможливе без засвоєння передусім української музичної спадщини.