Кожне місто має свої визначні пам’ятки, котрі неодмінно варто відвідати. До таких належить і Дніпровський цирк, якому у 2024-му – 44 роки. Йдеться про споруду, а якщо говорити про цирк у місті взагалі, то стаціонарна будівля на Качельній площі вперше приймала заїжджих гастролерів ще у 1885 році. Потім цирк збирав катеринославців на Озерній площі, де виступав у 1912 році відомий Жіжетто Труцці. Змінювалися приміщення, понад 20 років цирк розташовувався по вулиці Шмідта, а у червні 1970 року перебрався у нове. У старій будівлі ще виступала Лариса Олексіївна Єловських – почесний ветеран цирку, член Міжнародної спільноти письменницьких спілок та Національної спілки театральних діячів України. З номером “Акробати на роликах” виходила в останній програмі на закритті старого цирку. Далі на idnepryanin.com.
Цей казковий блискучий намет…
Народилася Лариса на Уралі, в Єкатеринбурзі, з дитинства захоплювалася танцями, відвідувала балетну групу Уральського народного хору. Якось довелося виступати у Свердловському цирку, і талановиту танцівницю помітив керівник відомого тоді циркового номера “Пароход идет, Анюта!” і запропонував перейти до цирку. Вона погодилася, хоча для участі в групі довго тренувалася на роликових ковзанах. “Доводилося танцювати на високих підборах по тирсі та виконувати складні трюки, – згадувала у розмові з журналістами інтернет-видання “Днепр вечерний” Лариса Олексіївна, – потім був номер зі слонами Олександра Корнілова, де ходила канатом під куполом цирку. А ще слон закидав мене хоботом собі на голову, і там також доводилося трюки виконувати”.
Зіркове подружжя
Гастролювати з колективом випало по всіх містах колишнього Союзу, навіть виїздили за кордон. Другою любов’ю життя Лариси після танців став цирк. А за значущістю, мабуть, і першою. Талановита дівчина охоче бралася до всього нового, тому ідеєю номера “Акробати на роликах” захопилася швидко. Тим більше, що пропозицію зробив її чоловік. З Олександром Мішачовим знайомство відбулося на арені, коли Лариса робила складні трюки, він натягував канат. Був настільки закоханий у гарну циркову артистку, що, як згадувала Лариса, всім колективом умовляли її вийти за нього заміж. У свої 29 років вона мріяла лише про цирк, про заміжжя взагалі не йшлося. Але таки погодилася. На весіллі гуляв увесь цирк. З новим акробатичним номером виступали довго, глядачам дуже подобалася гармонійна пара.
“Я тоді виконувала коронний трюк “Вертушка в зубах”, – розповідала Лариса Олексіївна журналістам, – трималася зубами за спеціальну конструкцію, а мене розкручували. І все це – без страхування! Глядачі вітали шаленими оплесками, досі цей трюк так ніхто не повторив. Що й казати, виступ складний, навантаження на щелепу припадало близько 200 кілограмів”.
Зоряне подружжя 30 років прожили в Ризі, там народилася донька Марія. З чоловіком доля розвела, донька, коли виросла, перебралася до Нью-Йорку. На момент спілкування з журналістами Лариса Олексіївна зізналася, що Марійку не бачила 27 років, а онука Еріка Данила взагалі лише в скайпі. На жаль, дочка дуже боїться літаків. Але спілкуються щовечора.
Від цирку не змогла відмовитися
У Дніпропетровську Лариса Єловських неодноразово бувала на гастролях, їй дуже сподобалося гарне і квітуче місто. Тому, коли у 1996 році довелося обирати нове місце, без вагань перебралася до цього обласного центру. Була свідком і навіть учасником того, як зводилася нова споруда цирку. Коли вийшла на заслужений відпочинок, не змогла залишатися вдома, допомагала артистам готувати акробатичні номери, проводила з дівчатами репетиції номерів по черлідингу. Потім потроху перебрала на себе організацію прес-конференцій, запрошувала артистів, журналістів, почесних гостей.
Мрією Лариси Єловських було створення циркового музею, для якого дбайливо зберігала різні експонати. Костюм відомого приборкувача левів Владислава Гончарова, цвяхи, які зав’язав на вузол силач Дмитро Халаджі, а ще численні афіші, журнали, програми, унікальні світлини… Окремо зібрала фотоісторію зведення нового цирку: від фундаменту до перших глядачів.
На новій ниві
Але знайшлося місце у житті Лариси Єловських не тільки для цирку. Вона написала й видала декілька книг: “Загадки кохання”, “Віддзеркалення часу”, “Троянди біля дому”. У 2015 році вийшла нова збірка поезій “Планета у квітах”. Отримувала літературні премії, увійшла до Регіональної спілки письменників Наддніпрянщини. А стартом стала перша книга – “Під куполом цирку”, у якій розповіла історію створення Дніпровського закладу.
“У 1976 році директором майбутнього цирку, котрий ще будували, призначили Олександра Нікітіна, – писала у книзі Лариса Олексіївна, – його дуже поважали всі співробітники. Будували у 3 зміни, щодня на майданчику працювали близько 1500 людей. Так Нікітін з ранку до ночі на будівництві був, за всім спостерігав, бо цирк – це ж особлива споруда. Якось із ним йшли вже майже готовим приміщенням, то Олександр розповідав мені, як за його замовленням українські художники придумали та виготовили унікальні люстри для фоє. А в акваріумах на стінах уздовж фоє плаватимуть рибки. Так все й сталося”.
Коли закотилася зірка…
Всі, хто знав Ларису Олексіївну, згадують її, як енергійну та гостинну жінку з доброю, привабливою посмішкою. Любили з нею спілкуватися й журналісти. Тому щиро сумували, коли у травні 2022 року ця неординарна жінка пішла з життя, і співчували колективу Дніпровському цирку в їхній втраті. З Ларисою Олексіївною відійшла у минуле ще одна цінна сторінка історії. І добре, що важливі спогади таки збереглися у книжці “Під куполом цирку”, написаній почуттям любові. А мрії та прагнення душі Лариси Єловських продовжують жити у її тендітних поезіях.