Ім’я талановитого катеринославського архітектора Дітріха Тіссена знають у Дніпрі переважно історики та проєктувальники. Пересічні громадяни навіть не здогадуються, що більшість старовинних будинків, повз яких проходять щодня і щиро захоплюються оригінальною архітектурою, спроєктував саме цей талановитий фахівець. Він спеціалізувався на приватних та прибуткових будинках, значна їх частина вціліла навіть у роки революцій та Другої світової війни. А маєток Тіссена у 2022 році увійшов до Державного реєстру нерухомих визначних пам’яток і офіційно став об’єктом культурної спадщини України. Далі на idnepryanin.com.
Дітріх Корнійович залишив місту неповторні зразки архітектури, які вирізняються дивовижним поєднанням різних стилів. Візитівкою архітектора можна назвати модерн, котрому він віддавав перевагу. За радянських часів його внесок у розбудову Катеринослава ніколи не згадували, тільки в роки незалежності українські дослідники змогли повернути із забуття загублене ім’я. Це вдалося, завдяки інформації від рідних Тіссена, які мешкали у Німеччині.
Незвичайна родина майбутнього видатного архітектора
Дітріх народився у грудні 1870 року в німецькій колонії Хортиця на хуторі Тарховський Катеринославського повіту, його родина походила з відомої династії промисловців. Предок Йоганн Тіссен переселився з польського міста Данцига на Катеринославщину у 1803 році. Належала сім’я до менонітів – німецькомовної релігійної групи, котра проповідувала протестантизм. Працювали у борошномельній промисловості, батько думав, що син продовжить сімейну справу.
Але Дітріх, який народився передостаннім з 15 дітей, обрав іншу спеціальність. Родина була досить заможною, Корнеліус Отто Тіссен тримав 2 млини, торгував металом, тому міг дозволити собі вчити сина за кордоном. На той час здобути освіту архітектора можна було в Гільдбургхаузені та Дрездені, куди й поїхав Дітріх. Повернувся додому у 1897 році, отримав сертифікат Технічного Комітету МВС і влаштувався працювати до будівельної компанії у Москві. Але у 1904 році приїхав до Катеринослава, оформився архітектором на Катерининську залізницю – посада досить помітна в місцевій ієрархії. Паралельно брав замовлення на проєктування приватних і прибуткових будинків, завдяки таланту, швидко став популярним.
Перші вдалі замовлення
Тіссен оригінально поєднував різні стилі: модерн, ренесанс, неокласицизм, що зробило його будинки незвичайними та стильними. Звісно ж, мати подібну розкіш виявили бажання чимало катеринославських комерсантів і промисловців міста. Першим замовленням Тіссена став будинок Рагінських на розі Катерининського проспекту (згодом Дмитра Яворницького) та вулиці Хрестової (Чапленка). Зводили його з 1904 до 1905 року, оригінальний триповерховий будинок виділявся оригінальною композицією: кутові завершення на фасадах і загальний силует фортеці.
Потім був проєкт будинку Зільбермана на вулиці Широкій (за радянських часів перейменували на імені Горького). Ця споруда вражала масштабами: два фасади, три поверхи, останній прикрашала оригінальна маленька вежа. Як показав час, витвір архітектора чудово вписався в панораму не лише Катеринослава, а й сучасного Дніпра.
Зразок англійського модерну в Катеринославі
Пан Дітріх ніколи не копіював вже вивчене, до кожного стилю він вносив щось своє, але не порушував при цьому загальноприйняті канони. У 1910 році взяв досить складне замовлення на будинок у стилі англійський модерн-стайл, про який в країні навіть не чули. Таке бажання виявив власник прибуткового будинку Бокка на вулиці Польовій (сучасний проспект Поля).
Вийшла оригінальна триповерхова будівля: фасад, декорований цеглою, з боків – гранітні вставки. На першому поверсі Тіссен спроєктував магазин, не забув і про цокольний поверх. За радянських часів це був житловий будинок, котрий вже сильно занепав наприкінці 1990 років минулого століття. Але його вдалося зберегти та відновити, у 2024 році там розташувався торговельний центр.
Найкращі витвори архітектора Тіссена
Всі проєкти цього майстра гідні найвищої оцінки, але спеціалісти навіть з-поміж них виділяють 2 зразки: будинки Корецького та Міренбурга на вулиці Клубній (Воскресенській). Відстань між ними складала лише квартал, але Тіссен зумів гармонійно вписати їх у загальну картину вулиці. Незвичайне поєднання ренесансу і модерну виділяє споруди поміж інших, будинок Корецького на 4 поверхи був своєрідним хмарочосом на ті часи. Притягували погляд завершення у формі башт і фронтонів.
Разом із будівлями Громадського зібрання і театр-клубу Громадських зборів цей будинок створив зразковий квартал. Зберегти його у первинному вигляді не вдалося, як і будинок Міренбурга. Після війни міська влада наказала прибрати оригінальні завершення і складні фасади, чим знищила індивідуальність витворів майстра. Але навіть у зміненому вигляді ці будівлі здаються гостями із давніх європейських міст.
Архітектурні проєкти для торгівлі – тільки модерн!
Дітріх Корнійович обрав саме такий варіант і не помилився. Дослідники називають неперевершеним витвором корпус 2-го Мануфактурного ряду на Казанській вулиці (сучасна Грушевського), який майстер поєднав з кондитерською фабрикою Лур’є. Мануфактурний ряд – витягнутий горизонтально триповерховий комплекс, а фабрика – орієнтована вертикально, але з вишуканим декором та альтанками-еркерами. Навіть дату вивели на фасаді – 1914 рік.
Особистий будинок Тіссена
Звісно, для своєї родини автор спромігся створити якнайкращий проєкт, котрий став головною перлиною його творчості в улюбленому стилі модерн. Відомо, що з’явився цей будинок на початку 1900 років на розі вулиць Козачої (Старокозацької) і Садової (Андрія Фабра), по масштабах скоріше нагадує палац. Два поверхи, прикрашені гранітними блоками, з оригінальним балконом та гостроверхими завершеннями – одразу ж згадуються кращі архітектурні зразки Північної Європи. Але жив там архітектор недовго, у 1910-х роках будинок вирішили продати.
У 1909 році там розташувалися їдальня Литовченко та крамниця Асаба. За радянських часів приміщення передали під водолікарню, а згодом – школі для дітей з вадами слуху, котра й залишилася там до 2024 року. На щастя, будинок перебував у гарному стані, збереглася навіть частина інтер’єрів з дерев’яним декором майстра. Внесення споруди до переліку об’єктів культурної спадщини України є найкращим підтвердженням високого рівня майстерності архітектора Дітріха Тіссена.
Спроби вижити в часи революційних змін
Революція та громадянська війна змусили Дітріха з родиною податися з міста до села, аби харчуватися зі свого городу. В голодні 1921-1922 роки жили на далекому хуторі неподалік від села Татарочка, поблизу станції Синельникове. У 1925 році архітектор вирішив повернутися до Катеринослава, влаштувався на залізницю, викладав у залізничному технікумі. Але проєктував вже тільки громадські споруди.
Тіссен був одним з учасників конкурсу проєктів на перший у Катеринославі Палац культури, його проводили у 1925 році. Дітріх Корнійович віддав цього разу перевагу класиці, але не вгадав, нова влада вподобала більше конструктивізм. Тому найкращим визнали проєкт архітектора Красносельського. Цей заклад знали дніпряни, як Палац культури імені Ілліча. Втім, проєкт Тіссена в стилі модерн таки вдалося впровадити, він сподобався у Запоріжжі, де й був реалізований. Відомий городянам, як Палац культури імені Шевченка підприємства “Мотор-Січ”.
Останні роки життя талановитого архітектора
Після невдачі на конкурсі Дітріх Корнійович зрозумів, що варто шукати кращої долі. У 1932 році подався до Батумі, намагався виїхати до Туреччини, але дарма. Вирішив з родиною зупинитися на Закавказзі, у Баку, де жив племінник Олександр. Там влаштувався до організації “Азнафтапроєкт”, долучився до роботи Церковної Ради євангелічно-лютеранської церкви міста. Але сховатися від пильного ока нової влади не вдалося, у липні 1937 року архітектора заарештували, як ворога народу за ведення контрреволюційної роботи серед парафіян. Не забули приписати ще й шпигунство на користь ворожих до СРСР держав.
Вже через 2 місяці після арешту Дітріха Тіссена розстріляли, як учасника фашистської організації, котра діяла під виглядом лютеранської громади. Реабілітували його тільки у 1960 році. Доля родини теж склалася трагічно. Дружину Юлію разом із дорослою донькою та зятем у 1941 році відправили на поселення в Новосибірську область. Синів розстріляли: молодшого Германа у 1939 році в Баку, старшого Віктора – у 1941 році в Ленінграді. Середульший син Павло загинув через необачне поводження зі зброєю. Вижили двоє: син Костянтин і дочка Ельза, згодом доньці пощастило перебратися до Німеччини.
Українські історики певні, що з часом пощастить з’ясувати повний перелік архітектурних об’єктів у Дніпрі, створених талановитим архітектором. Чимало відомих його будинків потроху відновлюють у сучасному Дніпрі. Пам’ятної дошки Дітріху Тіссену так і не відкрили, але своєрідним пам’ятником архітектору залишився його колишній будинок, котрий і на початку 21 століття продовжує дивувати дніпрян і гостей міста своєю незвичайною архітектурою.