Мабуть, не кожен мешканець нашого міста знає про такий факт з історії Катеринославу, а саме про те, що в середині XIX сторіччя посаду архітектора Катеринославської губернії займав молодший брат класика літератури Федора Достоєвського – Андрій Михайлович Достоєвський. Далі на idnepryanin.com.
Він працював над зведенням небагатьох, але важливих об’єктів у місті і процесом вимощення головних вулиць тогочасного Катеринославу. Пером Андрія Достоєвського написані спогади і про наше славетне місто.
Андрій Михайлович Достоєвський народився у 1825 році, працював в Катеринославській губернії архітектором рівно п’ять років, з травня місяця 1860 року і по 1865 рік. Хоч офіційно він і не отримував кошти із міського бюджету за це, він де-факто став катеринославським архітектором деяких важливих об’єктів міста. Здобув свою освіту у Будівельному училищі в Санкт-Петербурзі.
Тяжкий період здійснення надзору за арештантами, що трудились над проспектом міста
Архітектор при губернії навіть не уявляв, що за сумісництвом йому доведеться керувати Арештантською ротою – усі його архітектурні проєкти будувалися арештантами, причому безоплатною працею. Тому, катеринославський губернатор граф Сиверс поклав контроль за зведенням важливих для міста об’єктів за Андрієм Достоєвським. Під пильним оком архітектора були розпочаті роботи щодо вимощення головних вулиць та зведення кам’яних арок («труб»), тобто колекторів. Загалом, основні трудові процеси виконувались саме арештантами, які стали домінантною робочою силою.
Єдина магістраль із твердим покриттям – це Катеринославський проспект. Андрій Михайлович вів нагляд навіть за процесами видобування каменю для бруківки. Так як навіть камінної породи не було, увесь необхідний матеріал діставався з берегів Дніпра, часто навіть підриваючи місця скупчення порід порохом. Далі він перевозився волами вулицями й одразу вимощувався проспектом. Згідно із спогадів брата Федора Достоєвського, кожен вечір він перевіряв роботу арештантів: ввечері складав наряди на видобуток каменю, а потім перевіряв роботу арештантів. Як висловився сам мемуарист, для нього цей процес був “доволі клопітливий”.
Перші крупні архітектурні проєкти для Катеринослава
Перший крупний архітектурний проєкт Андрія Достоєвського – новий Гостинний двір (або ряд). Він був у вигляді двох корпусів із відкритими аркадами, які містили у собі лавки, що мали окремі входи. Зведення їх здійснювало приватне підприємство, тож його профінансували катеринославські купці. Новий день для література починався із ранкового обходу усієї території Гостинного ряду. Корпуси знаходилися на колишній вулиці Леніна, однак, на жаль, вони до сьогодення не збереглися.
Іншим масштабним проєктом, що очолювався Андрієм Достоєвським, стала міська чоловіча гімназія на Соборній площі (нині це площа Жовтнева, буд. 2). Вона тривалий час вважалася зведеною повністю під керівництвом брата Федора Достоєвського, але він лише займався його будівництвом. Це великий двоповерховий будинок в стилі пізнього миколаївського ампіру, сьогодні ж тут знаходиться навчальний корпус медичної академії №2.
Андрій Достоєвський буквально «розривався» між усіма своїми архітектурними замовленнями – приватними та державними. Попри це, він зміг влитися та стати повноцінним катеринославським архітектором серед “вершків” вищого суспільства Катеринославу. Також він мав славу постійного учасника Катеринославського Англійського клубу (пізніше Дім офіцерів), що був заснований ще у 1838 році.
Клуб мав свої основні карткові ігри – преферанс, віст та бостон. Андрій Достоєвський полюбляв після важкого робочого дня архітектора міста по вечорам відпочивати у цьому клубі. Цей клуб був єдиний у Катеринославі й всестановим – тобто членами клубу мали можливість стати і дворяни, і чиновники, і купці. Тому у клубі налічувалося більше 300-х членів – клуб процвітав. Членський внесок вартував 15 рублів.
Так чи інакше, Андрій Михайлович Достоєвський не зміг залишити вагомий слід у архітектурі тодішнього Катеринослава, але доволі популярною стали його «Спогади», де цілу главу він присвятив місту на Дніпрі. У 1865 році його перевели на посаду архітектора Ярославлю, де він працював до самої відставки у 1890 році, а вже 1897 році його не стало. Він пережив свого відомого брата на майже, ніж 1,5 десятки років.