Фукс Едуард Карлович – видатний геолог і фотограф, який народився 30 квітня 1872 року у селі Копаткевичи Мозирського повіту Мінської губернії. Поринемо у біографію видатного геолога та гірничого інженера, двічі репресованого у 1930-х роках. Далі на idnepryanin.
Довгі роки видатний геолог і гірничий інженер Дніпропетровської області, який двічі пережив репресію в 30-х роках XX століття, був маловідомим серед наукового товариства і широкої громадськості. Кілька телевізійних сюжетів в останні роки, а також журналістські та художні публікації не могли повною мірою розкрити особистість цієї талановитої людини.
Сім’я, в якій народився і виріс Едуард Фукс
Едуард Карлович Фукс (Едуард Карл Юлій Фукс) народився 30 квітня 1872 року в селі Копаткевичі Мозирського повіту Мінської губернії. Сім’я Фуксів із німецьким корінням була поважною, добропорядною і небагатою. Батько Едуарда – Карл Фрідріх, був зі спадкових почесних громадян, сином священника. Мати – Адель Юліївна Фукс, мала шведське походження. Сім’я матері в Німеччині займалася виготовленням географічних атласів. У сім’ї Карла та Адель було семеро дітей: доньки Емілія та Юлія, а також сини Едуард, Альфонс, Володимир, Євген та Микола. Едуард Карлович – був старшим сином.
У 1890 році Едуард Фукс закінчив Перше реальне училище в Санкт-Петербурзі з не найвищими оцінками в документі про освіту. З вересня 1890 року до серпня 1891 року Фукс проходив навчання в Санкт-Петербурзькому гірничому інституті на відділенні “Геологія, гірничо-розвідувальна і гірничо-адміністративна справа”. У цей період помирає батько Едуарда у віці 46 років і фінансової можливості продовжувати вчитися не було. Обставини змусили юнака кинути навчання і влаштуватися на роботу, щоб допомогти матері прогодувати братів і сестер.
Трудова діяльність і місцевість, в якій геолог залишився до кінця своїх днів
У грудні 1893 року Едуард Фукс починає трудову діяльність на Донбасі, маючи незакінчену вищу освіту. Перший рік роботи чоловіка був пов’язаний із маркшейдерським бюро заводу Новоросійського Товариства кам’яновугільного, залізного, сталевого і рейкового виробництва, заснованого англійським промисловцем Д. Юзом у 1869 році. Уже наприкінці 1894 року Фукс очолив геологічні пошукові роботи в Бердянському повіті.
До Дніпропетровської області Фукс приїжджає 1897 року, проявивши тут себе як видатний гірничий фахівець. Він так захопився геологією залізорудних родовищ, що залишився в Криворізькому басейні на все життя. У 1898 році був членом спеціальної комісії з метою підрахунку запасів залізної руди. Едуард Фукс особисто обходить місцевість, робить нариси, записи, фотографує і збирає зразки мінералів. На підставі зібраних матеріалів геолог ретельно аналізує дані щодо покладів корисних копалин.
Кохання з першого погляду
Під час однієї з геологічних експедицій Едуард знайомиться з молодою і красивою дівчиною на ім’я Мотрона. Дівчина народилася в багатодітній родині 25 березня 1878 року. Молоді люди закохалися одне в одного з першого погляду, проте багато хто стверджував, що вони не пара. Едуард – розумний і освічений, з високим інтелектом, а Мотрона – проста сільська дівчина, яка ніколи не покидала межі рідного села. Вінчати пару, в якій зять-лютеранин, а батьки нареченої – православні християни, не взявся жоден православний священник. Тому закохані жили в цивільному шлюбі без обряду вінчання, а діти вважалися незаконнонародженими.
Лише 6 лютого 1908 року в метричній книзі Свято-Миколаївської церкви з’явився запис про законний шлюб Едуарда Карловича Фукса з 29-річною Матроною Тимофіївною Воленко.
У 1904 році Едуарда Карловича обрали дійсним членом Імператорського мінералогічного товариства в Санкт-Петербурзі. Фукс займався пошуком і вивченням природних багатств регіону, робив експертні аналізи, оцінював поклади залізної руди в рудниках Дніпропетровщини. Він регулярно надсилав кореспонденцію до редакції журналу “Гірничозаводське діло”, в якій викладав стан справ і роботу розвідки, а також важливі події з життя рудників.
У період 1906-1919-хх років Фукс працює помічником керуючого Новоросійського товариства в Кривому Розі. У 1913 році гірничими розробками в Криворізькому басейні керували 40 інженерів і 82 техніки. До керівного складу входив і Едуард Фукс, який виконував обов’язки керуючого рудником Чарльза Пері Новоросійського товариства. Він мав найвищий авторитет, був кваліфікованим розвідником надр Криворізького басейну, першим, хто аргументовано підрахував запаси залізної руди в Кривому Розі. У 1913 році Едуард Фукс склав геологічну карту Криворізького басейну.
У період громадянської війни Едуард Фукс зберіг матеріали з геології та розвідки покладів Кривбасу. Після закінчення війни він очолив геолого-розвідувальну службу Південного рудного тресту (період з 1922 по 1931 роки), а пізніше трест “Руда”, керував усіма розвідувальними роботами в басейні.
У 1922-му році Фуксу надали звання Герой Соціалістичної праці, за кілька років до офіційного затвердження в Радянському Союзі такого роду відзнаки.
У своїй доповіді 17 жовтня 1925 року на засіданні президії Криворізького облвиконкому Едуард Фукс стверджував, що поклади руди можуть бути на всій території Кривого Рогу, Дніпропетровської області. Глибина її надзвичайно величезна і коли-небудь вона буде розроблятися. Своєю чергою, багато фахівців того часу твердили протилежне, що наближається загасання Криворізького басейну.
Революційні події спричинили еміграцію більшості інженерів, виникла нестача персоналу. У зв’язку з цим 1922 року за активного сприяння Фукса було створено Криворізький вечірній робітничий технікум, який пізніше пережив реорганізацію, ставши Криворізьким гірничорудним інститутом. У цьому технікумі Едуард Фукс викладав геологію, мінералогію, гірниче мистецтво, а також був завідувачем геолого-мінералогічного кабінету. Перший випуск студентів технікуму відбувся восени 1926 року, серед яких був і син Едуарда Фукса – Вадим, з отриманою кваліфікацією “гірничий технік”.
Едуард Карлович Фукс мав високий авторитет, його прогнози завжди згодом підтверджувалися. Для визначення нового місця і закладання нової шахти достатньо було послухати лише думку видатного геолога. Його називали “той, хто бачить крізь землю”. Завдяки його ерудиції та безпомилковій інтуїції вдавалося досягати максимальних результатів за мінімальних витрат.
Пошук ворогів радянської влади та гоніння інтелігенції
15 грудня 1930 року Едуарда Карловича Фукса заарештували і звинуватили у “шкідництві”, вважаючи його одним з учасників диверсійної організації. Йому призначили покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з перебуванням у концтаборі. Збіг обставин дозволив уникнути Фуксу відбування покарання. Перша 5-річка на Криворіжжі була ознаменована будівництвом нового металургійного заводу, а фахівця, який зміг би зробити розбивку місцевості для складання проєкту майбутніх цехів та інших споруд – не виявилося. Згадали про Едуарда Карловича, якого доправляли на будівельний майданчик для виконання геодезичних робіт. Завдяки клопотанню директора будівництва, після зведення заводу Едуарда Фукса було звільнено, як буржуазного фахівця, що розкаявся у своїх помилках щодо радянської влади і був перевихований пролетаріатом.
Донос і трагічна смерть фахівця найвищого рівня
У січні 1938 року Фукса заарештовують знову, причина – “проведення розвідувальної та підривної роботи на користь однієї із зарубіжних країн”. Тоді ж йому пригадали його походження “німець”, а також те, що він онук священника. Крім того, про зустрічі та співпрацю з академіком Світальським, зв’язки з Південним рудним трестом та організацію контрреволюційного центру. Не витримавши знущань Фукс оголошує голодування. У стані крайнього виснаження його переводять в міську лікарню № 3, де він перебував останні дні свого життя. Йому не надавали медичної чи юридичної допомоги, а біля палати чергувала озброєна охорона.
Едуард Карлович Фукс помер 2 квітня 1938 року, а місце його поховання невідоме і до сучасних років. Про його смерть родичам не повідомили, а їхні звернення залишили без відповідей. Його дружина Мотрона Тимофіївна дізналася про смерть чоловіка лише в серпні 1939 року. Криворізька прокуратура повідомила їй, що його смерть настала у квітні 1939 року. У 1957 році сім’я Фукса отримала лист про реабілітацію Едуарда Карловича.
У 1950-х роках сім’я Фукса випадково дізнається, що донос на Едуарда Карловича написав Свєтлічний, який після його арешту став головним геологом, а про Е.К. Фукса всі забули на довгі роки.