Як не дивно, але Дніпро вважають футбольним містом. Спорт у дніпрян завжди був у пошані. На кожному футбольному полі міста можна побачити дітей та дорослих, які ганяють м’яч. Також містяни вболівають за свою футбольну команду ФК “Дніпро”. Далі на idnepryanin.com.
Історія клубу
У 1918 році була заснована футбольна команда міста, яку назвали “БРІТ”, як Брянський робочий індустріальний технікум, бо навчальним закладом завідував Брянський завод. Команда брала участь у першості Катеринослава (Дніпро). Коли розпочалась громадянська війна, команда існувати припинила, але у 1923 році відновилась при фабрично-заводському училищі, а потім нею вже повністю опікувався завод.
У 1925 році команда почала грати за Дніпропетровський металургійний завод імені Г. І. Петровського й назвали її “Петровець”. Перші здобутки “Петровця” відсвяткували у 1927 році, коли він переміг у весняній першості, але на наступний рік сезон виявився провальним й жодних успіхів не було.
У 1936 році команда почала називатися “Сталь”. З того часу у чемпіонатах СРСР та Кубках країни вже брали участь не збірні команди міст, а колективи спортивних товариств. У 1-му чемпіонаті СРСР 1936 року були лише учасники з Ленінграда, Москви та Києва. Дніпру надали тільки 2 місця: дніпропетровське “Динамо” було єдиним українським представником у групі “Б”, а в групі “Г” прем’єрних чемпіонатів весни та осені брала участь “Сталь”, яка представляла трубопрокатний завод імені Леніна.
У 1936 році “Сталь”, що грала за честь заводу імені Петровського, також грала в першості України серед колективів фізкультури й в першому розіграші Кубка СРСР. У стартовому матчі турніру в 1/64 фіналу вона здобула перемогу над командою Баранівського порцелянового заводу з рахунком 10:0. 1937 році “Сталь” від заводу імені Леніна замінила в чемпіонаті команда “Сталь” заводу імені Петровського.
У 1946 році після Другої світової війни оновлена “Сталь” змагались у чемпіонаті СРСР. Грали вони у південній підгрупі та зайняли 12-те місце.
Командні зміни
Поліпшило гру команди об’єднання з дніпропетровською командою “Динамо”. “Сталь” отримала 4-те місце у 2-й підгрупі української зони. У 1948 році у підгрупі “А” цієї ж зони команда посіла другу сходинку в турнірній таблиці, але потрапити в лігу найсильніших не змогла.
У 1949 році команда отримала назву “Металург”, а вже у 1953 році після перерви її допустили до змагань серед команд класу “Б”. У тому ж році дніпряни вперше в історії були у півфіналі розіграшу “Кубка СРСР.
У 1955 році під керівництвом В. Радіокорського та В. Гребера команда змогла посісти 9-те місце у першій зоні УРСР. Саме в цьому році запам’яталась блискуча гра юного воротаря В. Маслаченка. У 1956 році гравців тренував М. Морозов, заслужений майстер спорту. Тоді ж “Металург” зайняв 4-те місце у другій зоні класу “Б”.
С. Холодков очолював команду у 1956 році, зробивши велику ставку на молодь, які не виправдали сподівання. З 1961 року “Металург” тренував майстер спорту Г. Забєлін. При його керівництві запрошували нових гравців, але успіхів не було. Далі була чергова зміна тренера, команду очолював М. Дідевич.
У 1962 році команду перейменували в “Дніпро” й вона захищала честь Південного машинобудівного заводу, який тоді був надсекретним. Наступного року “Дніпро” з’явився в класі “А”. До команди запросили нового тренера, майстра спорту А. Зубрицького. У 1967 році його змінив Л. Родос. “Дніпро” посідав 4 місце у другій підгрупі другого класу “А”.
А от 1968 рік для команди був переломним. Вони зайняли 3 місце серед команд другої групи другої підгрупи класу “А”. В кінці сезону команду несподівано очолює Валерій Лобановський, якому тобі було лиш 29 років. Він проводив інтенсивні тренування й в тактиці акцентував на атаки великими силами. І у 1969 році “Дніпро” отримав 1 місце в третій підгрупі другого класу підгрупи класу “А”.
“Дніпро” став чемпіоном Першої ліги у 1971 році, набравши 63 очка й здобувши 27 перемог. У дебютному сезоні Вищої ліги команда фінішувала на шостому місці. У наступному сезоні “Дніпро” ввійшло у півфінал Кубка СРСР, повторюючи таке досягнення ще 2 рази у 1976 та 1982 році.
У 1981 році команда була в стані аутсайдерів. В такому положенні керівництво довірило роботу Геннадію Жиздюку та Володимиру Ємцю, які фактично зробили команду в Нікополі. В них було завдання зберегти склад у Вищій лізі й вони його виконали, а у 1983 році неочікувано привели команду до чемпіонського звання. Наступні роки стали “золотими” для “Дніпра”, бо вони посідали призові місця й завойовували кубки.
Сучасне життя футбольного клубу
У чемпіонаті 1992 року “Дніпро” зайняв 2 місце у групі “Б”. Потім ще взяли срібло й 2 рази бронзу, 2 рази виходили до фіналу Кубка. Сезон 2000-2001 приносить чергову бронзу, а сезон 2003-2004 був останнім, коли команда здобувала медалі. Далі ігри переслідували невдачі, а у 2010 році до Дніпра запросили відомого європейського тренера, іспанця Хуанде Рамоса. З його приходом покращилась гра й результати клуба.
Осінь 2012 року була найкращим часом команди. В Лізі Європи вона пробилась до групового етапу. Далі була гра у Лізі Чемпіонів, але після сезону 2013-2014 пішов іспанський тренер, а на його місце прийшов Мирон Маркевич. Сезон 2014-2015 почався з ігор УПЛ, єврокубках та Кубку України. Єврокубкова весна завдяки Роману Зозулі, Євгену Коноплянці, Євгену Шахову принесла команді вихід у фінал, де вони поступились іспанській “Севільї”.
Після фіналу лідери з клубу пішли, а новачки гідно замінити їх не могли. З 2016 року обов’язки головного тренера “Дніпра” отримав Дмитро Михайленко. В сезоні 2016-2017 клуб посідав 11 місце у таблиці й вилетів до Першої ліги, а через борги був переведений до Другої ліги. У сезоні 2018-2019 клуб грав у першості серед аматорів. Після утворення СК “Дніпро-1” інтерес інвесторів для відродження “Дніпра” зник. Практично вся тренерська база та гравці знайшли нові місця роботи.