Африкан Миколайович Криштофович – видатний вчений-геолог, палеоботанік, Академік АН УРСР. Народився 8 листопада 1885 року у селі Криштопівка Павлоградського повіту Катеринославської губернії. За своє життя Африкан Миколайович напрацював багато наукових здобутків у вигляді досліджень в області геології та ботаніки, але в 1911 році з ним трапилася дуже дивна історія. Далі на idnepryanin.
Дивовижна історія Африкана Криштофовича
Ця дивовижна подія сталася понад сто років тому. Хамська поведінка серед представників правоохоронних органів того часу історично засвідчує, що ще з часів царської Росії нічого не змінилося і до сучасних років. Професора Новоросійського університету в Одесі відправили у відрядження Новоросійською спільнотою дослідників природи до катеринославської губернії з метою ботанічних досліджень. З цією метою йому виписали відповідне посвідчення.
25 квітня 1911 року професор Криштофович вирушив з екскурсією до Павлограда. Запрошення взяти участь в експедиції отримав і давній приятель, викладач гімназії В.Є. Дембовецький, а також учні гімназії М. Котелевський і С. Чачковський. Підходячи до лісу біля села Карабинівка Новомосковського повіту і проходячи проїжджою частиною дороги, групу екскурсантів затримали стражники Новомосковської повітової поліції під командуванням Семена Ігнатова. Пізніше групі людей оголосили про арешт, привели на подвір’я економії Мізка та розпочали процедуру обшуку, під час якої стражник Ігнатов вдарив по обличчю Криштофовича та розбив йому губу.
Вчений пред’явив свідоцтво Співтовариства дослідників природи, однак це жодним чином не вплинуло на подальші рішучі дії стражників поліції, які помістили всіх у окрему кімнату і приставили охорону. Лише на ранок 26 квітня екскурсантів під конвоєм відправили до Новомосковська, де лише після наказу повітового справника Ситіна їх звільнили.
Судова справа групи екскурсантів
Такий вир подій у короткий проміжок часу вилився в судову справу, на якій було з’ясовано такі обставини.
Ця судова справа розглядалася 11 листопада 1912 року Новомосковською виїзною сесією Катеринославського окружного суду без участі присяжних засідателів. Тоді колишнього старшого стражника Новомосковської повітової поліції Семена Ігнатова звинувачували в незаконному позбавленні волі професора Новоросійського університету Африкана Миколайовича Криштофовича, викладача Павлоградської жіночої гімназії Василя Едуардовича Дембовецького та учнів 8-го класу Павлоградської гімназії М. Котелевського та С. Чачковського. Крім того, він був звинувачений у побитті Криштофовича.
На засідання Ігнатов не з’явився, причину неявки аргументував браком фінансів. На попередньому слідстві обвинувачений своєї провини не визнавав, а свої дії описував так: він справді затримав групу екскурсантів, проте нікого з них не бив, лише штовхнув у груди Криштофовича, коли він нібито почав лаятися на адресу стражників. У суді професор давав свідчення як свідок, описавши дії вартових як “обурливі знущання” з нього особисто і з його товаришів з боку вартових під командуванням Семена Ігнатова.
Короткі відомості зі свідчень Криштофовича в суді
Професор Криштофович розповів подробиці кричущої історії затримання екскурсійної групи:
“Наша група підходила до економії Мізка і несподівано почула крик: “Стій! Стріляю!”. Обернувшись, ми побачили стражників, які бігли в наш бік з направленою гвинтівкою. Побачивши їх, ми одразу ж зупинилися. У цей момент із двору економії вибіг козачий чиновник (стражник Ігнатов) і, приціливши на нас із гвинтівки з відведеним затвором, лаявся добірними словами, додаючи: “Руки вгору! Не ворушиться! Хто зрушиться з місця, буде вбитий на місці! Роздягайтеся!”
Професор Криштофович дістав із кишені свій лист на відрядження і пред’явив стражникові, пояснюючи при цьому мету своєї присутності в цьому місці й уточнюючі особу. Ця інформація не переконала стражників, вони й далі тримали зброю з готовністю вистрілити і наказували роздягатися. Усіх учасників обшукали і роздягнули, забравши всі речі аж до носових хусток і олівців. Група людей змушена була пересуватися до воріт економії в напівроздягненому вигляді, де їх виставили в один ряд. Після цього надійшла команда Ігнатова: “Готуйтесь до прицілу!”, за командою “пли” – дійте!
Ми вже готувалися до смерті, але, на щастя для групи, пролунали протестні крики серед придворної економії. Ігнатов відійшов до натовпу дворових, наказавши стражникам зв’язати екскурсантів. Після повернення він знову наказав усім роздягнутися.
Коли я знову спробував показати свої документи Ігнатов мене вдарив кулаком по обличчю і розсік губу. Після цього всіх перевели на подвір’я економії, де в супроводі нецензурної лайки, мене звинуватили в серії вбивств, а також у нападі на пошту, розташованій в селі Підгороднє.
Не допомогла пом’якшити ситуацію навіть та обставина, що серед працівників економії опинилася донька конторника економії Щербаненка – учениця Павлоградської гімназії, де викладачем працював Василь Едуардович Дембовецький. Попри заяви пані Щербаненко про те, що вона знає всіх затриманих – нас знову перевели до воріт економії і наказали сидіти на землі. Після цього лунали різні пропозиції, що із нами вчинити. Лише завдяки приїзду управителя маєтку Мізка пана Оберемка, якому Ігнатов доповів, що затримав важливих злочинців, вдалося запобігти трагедії. Зрештою, групу дослідників ув’язнили в кімнаті кухарки і приставили охорону”.
Наступного дня затриманих під дулами гвинтівок повезли на бричці до Новомосковська. По приїзду всіх звільнили згідно з розпорядженням справника.
Свідок Оберемок у суді розповів, що сталося непорозуміння, нібито Ігнатов у професорові Криштофовичі впізнав одного з грабіжників, які напали на пошту в Підгородньому. Після нетривалої наради суд визнав винним Семена Ігнатова і заочно засудив до тюремного ув’язнення на чотири місяці.
Досягнення та регалії знаменитого вченого
Так, несподівано для всіх учасників екскурсії, у неприємну історію потрапили широко відомі інтелектуали нашого краю. Адже професор Криштофович приїхав з Одеси до Павлограда не просто так – це земля його предків.
Африкан Миколайович Криштофович – геолог і палеоботанік, світило у світі науки. Регалії та досягнення: Академік АН УРСР (1945 рік), член-кореспондент АН СРСР (1953 рік), Лауреат державної премії СРСР (1946 рік), Почесний член Національного географічного товариства США, почесний член Лондонського географічного, Американського та Лондонського геологічних товариств (1946).
Коротка біографія
Народився Африкан Миколайович 8 листопада 1885 року в селі Криштопівка Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Криштопівка – родинний маєток. Батько Микола Андрійович був павлоградським поміщиком, а дід Андрій Іванович – дворянин і поміщик Павлоградського повіту, брав участь у походах при Аустерліці та Фрідланді (починав військову службу рядовим лейб-гвардії Ізмайловського полку, дослужившись до гвардійського підпоручика). Бабуся Криштофовича – Пелагея Андріївна Ракович, була дочкою ротмістра.
Батько Африкана Миколайовича помер рано і вже з 4-х річного віку його виховував вітчим. Спершу хлопчик навчався в Київській гімназії. З другого класу Криштофович переходить до Павлоградської гімназії, навчання в якій завершує 1903 року зі срібною медаллю. Після цього здобував освіту в Новоросійському університеті в Одесі, по закінченню якого отримав диплом I ступеня 1908 року.
У період 1914-1923-х років Криштофович працював у Геологічному комітеті. У період 1924-1941-х років, а після з 1944 року – працював в Центральному науково-дослідному геологорозвідувальному інституті та Ботанічному інституті АН СРСР у Ленінграді. З 1924 року – професор Ленінградського університету.
У травні 1930-го року Криштофовича заарештували за сфабрикованою справою під назвою “Справа Академії наук”. Після 1,5-річного ув’язнення в Ленінградських “Хрестах” його звільняють. Важливу роль у цьому відіграв академік Української академії наук Олександр Карпінський. У серпні 1931 року Криштофовича висилають на 5 років до Свердловська, дозволяючи при цьому читати лекції.
У період 1941-1944-х років Криштофович значиться серед співробітників Геологічного управління Узбецької РСР, професор Середньоазіатського університету в Ташкенті. З 1935 року працював у Москві, Ленінграді, Києві, Ташкенті та Одесі.
Несподівана смерть наздогнала Африкана Криштофовича в день його народження 8 листопада 1953 року. Похований академік на Серафимівському кладовищі. Реабілітацію вчений отримав посмертно 1967 року.