У Дніпрі багато талановитих викладачів і дослідників, які щороку презентують свої проєкти в різних сферах – комп’ютерні технології, ракетобудування, мікробіологія, та інших. Одним із видатних учених був і Всеволод Лазарян. Далі на idnepryanin.com.
Всеволод Арутюнович Лазарян – видатний учений-механік, який працював над покращенням динаміки рухомого транспорту на залізницях. Вчений встиг стати академіком АН УРСР, лауреатом Державної премії та премії О. Н. Динника, Академії наук УРСР. Завдяки Лазаряну було засновано Інститут механіки Академії наук Української РСР.
Дитинство та юність
Всеволод Лазарян народився у жовтні 1909 року в місті Оріхів, яке тоді входило до складу Катеринославської губернії, а пізніше стало частиною Запорізької області. Хлопчик виховувався в сім’ї лікаря, добре вчився в школі.
Закінчивши її, майбутній дослідник переїхав до Бердянська, де в 1925 році закінчив профтехшколу. Потім майбутній учений приїхав до Катеринослава і навчався на відділенні будівництва залізниць місцевого політехнікуму.
Після третього курсу Лазарян залишив заклад і вступив до гірничого інституту (ДГІ), де навчався до 1931 року, обравши факультет маркшейдерства.
Завдяки сумлінному навчанню у 1930 році студент отримав пропозицію попрацювати викладачем у ДІІТі та ДГІ.
У 1932 році під керівництвом Олександра Динника Лазарян захистив кандидатську дисертацію, а вже у 1934 році очолив кафедру будівельної механіки ДІІТу.
У 1940 році Лазарян, провівши успішні дослідження, захистив ще одну докторську дисертацію, яка отримала назву “До питання про динамічні зусилля в упряжних приладах поїзда”.
З 18 квітня 1941 року до 1958 року вчений працював ректором у Дніпропетровському інституті інженерів транспорту, і продовжував викладацьку діяльність в ДІІТі, де працював до кінця життя.
Саме Лазарян був ініціатором створення факультету обчислювальної техніки, перший прийом студентів на який відбувся у 1962 році.
Робота інституту у воєнний час
У роки Другої світової війни ДІІТ на чолі з Лазаряном тимчасово перенесли до Новосибірська, де інститут продовжував працювати і виконувати замовлення, що потрібні були для підвищення рівня обороноздатності країни.
Після закінчення воєнних дій Всеволод Лазарян повернувся до Дніпропетровська і почав активно брати участь не тільки у відновленні місцевої залізниці, а й усього міста.
Видатні роботи вченого
Під час роботи в інституті одним із проєктів Лазаряна стала організація роботи галузевої науково-дослідної лабораторії динаміки та міцності рухомого складу Міністерства шляхів сполучення СРСР.
У 1958 році йому вдалося зібрати спецiальну лабораторію для вивчення показників динаміки та міцності, яка згодом переросла в потужну наукову організацію. Крім того, однією з особливостей Лазаряна, як ученого, була здатність передбачати шляхи розвитку науки і техніки.
Саме він запропонував заснувати в ДІІТі першу в місті лабораторію обчислювальних машин, згодом на її базі створили сучасний обчислювальний центр.
У 1967 році Всеволода Лазаряна обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Тоді його головним завданням було формування Дніпропетровського відділення Інституту механіки СРСР, керівником якого вчений був до кінця життя.
У 1969 році йому було присуджено звання заслуженого діяча науки і техніки УРСР, а через два роки Лазарян отримав Державну премію УРСР.
У 1972 році викладач і дослідник став академіком Академії наук Української РСР, а у 1978 році йому було присуджено премію імені Олександра Динника.
У 1979 році Дніпропетровський міськком комсомолу заснував спеціальну премію імені академіка В. А. Лазаряна.
За час роботи Всеволод Лазарян допоміг підготувати 20 докторів і понад 100 кандидатів технічних і фізико-математичних наук, написав понад 300 опублікованих наукових праць, зокрема 7 монографій і 5 навчальних посібників, отримав 24 авторських свідоцтва на винахід.
Всеволод Лазарян вів наукові дослідження за багатьма напрямами, серед яких динаміка і міцність рухомого транспорту на залізницях, властивості та характеристики його взаємодії з колією, динаміка поїзда, стійкість руху рухомого складу. Також вчений проводив дослідження, вивчаючи узагальнені функції в задачах механіки, проєктування залізниць, високошвидкісний транспорт і його властивості.
Учений став автором теорії стійкості руху рейкового транспорту, пояснив властивості взаємодії рухомого складу та рейкової колії, перехідних режимів руху одновимірних механічних систем.
Він розробив методи застосування властивостей статистичної динаміки при дослідженні коливань рухомого складу.
Лазарян детально вивчав енергію деформації та переміщення лінійних систем, на постійній основі проводив дослідження і випробування транспорту в різних умовах, працював над проєктами з механіки та динаміки рухомих і пасажирських залізничних складів.
Завдяки його досягненням згодом вдалося підвищити швидкість і безпеку руху поїздів, впроваджувати нові технології в розробку і створення нових тягових, пасажирських і вантажних поїздів.
У 2002 році в Дніпрі було засновано університет залізничного транспорту, названий ім’ям Лазаряна, на головному корпусі навчального закладу було встановлено його меморіальну дошку.
Всеволод Лазарян помер у грудні 1978 року, його поховали на одному з кладовищ у Дніпрі.