Кожен з вас хоч раз побував на Монастирському острові у Дніпрі. Це чудовий тихий куточок у великому галасливому місті. Але це не просто зона відпочинку, а місце овіяне легендами та міфами. Далі на idnepryanin.
Чому “Монастирський”?
Перші відомості про острів з’явилися у 17 ст., і вже тоді його називали Монастирським. Пізніше ви можете зустріти такі його назви як острів Бураковський чи Богомоловський. Тож чому острів називається саме Монастирським? З цим пов’язана перша легенда. Вважається, що дуже давно на острові було побудовано візантійський монастир, але до наших днів достовірних даних про це не збереглося. Однак, у праці 1880 р. “Матеріали для історично – статистичного описання Катеринославської єпархії” єпископа Феодосія є запис про перших мешканців цього острова. Вони були візантійськими ченцями, які зупинилися на ночівлю, але вранці були так вражені краєвидами, що вирішили залишитися жити на острові. З ченцями на берег зійшов і купець з Константинополя. Він, з усім своїм багатством залишився, і разом з ченцями збудував на острові монастир. За билиною монастир проіснував до татаро-монгольської навали у 1223 р. Інші джерела повідомляють, що татаро-монгольське військо спалили його разом з усіма скарбами і мешканцями трохи пізніше – у 1240 р.
Монастир також згадується Левассером де Бопланом, французьким інженером і відомим картографом. Він описав Україну 17 ст. у своїй роботі “Опис України”. І саме там також згадується легендарний візантійський монастир, від якого не лишилось і сліду. Річ у тім, що цю історію йому скоріш за все переказали місцеві мешканці, і ми не можемо стверджувати, що монастир дійсно існував. Кажуть також, що наприкінці 17 ст. життя на острові знову відновилося. На цей раз християнські ченці поселилися у таємничих печерах, які залишилися від зруйнованого монастиря.
Печери острова
Крім існування монастиря допускається також й існування печер, оскільки для споруд тих часів, тим паче на скелястій місцевості, традиційно включали системи підземних ходів під будівлею. Історики, в тому числі Максим Кавун, припускають, що печери опинилися під водою після того, як у 1932 р. рівень води піднявся приблизно на 5 м і Дніпро-ріка затопила значну частину острова Монастирський. Є відомості про таємні ходи до Монастирського острова від палацу Потьомкіна. Можна прочитати, що на острів вів тунель, який доходив до лівого берега річки. Відомий краєзнавець Костянтин Корольков залишив такі згадки – (1887р.): “Такий хід справді існує і виходи з нього було відкрито до останнього часу. Ці виходи, тепер зверху засипані землею, помітні в деяких місцях Потьомкінського саду – там, де знаходиться спуск до Дніпра. Я особисто оглядав їх: вони цегляні і їх не важко було б розкопати, якби того зажадав історичний інтерес. На думку деяких, ці підземні ходи влаштовані на значній відстані, у різних напрямках та з особливою метою – для підземного стоку води (особливо навесні) у Дніпро. Можливо, причина влаштування їх інша. Принаймні дослідити ці ходи було б нецікаво”.
Андрій Первозванний і Монастирський острів
Коли єпископ Феодосій, у вже відомому нам оповіданні, починає запис про християнізацію, він описує подорожі відомого учня Христа – Андрія Первозванного. Подорожуючи країнами та проповідуючи хритисянство, апостол здійснив подорож до скіфських земель, відвідав Херсонес, Нижнє і Середнє Подніпров’я і Київ. Кажуть, що він дійшов навіть до славнозвісного Валаама. Феодосій пише: “По виїзді з Херсонесу, подорожуючи різними місцями в Київ, святий Первозванний Апостол, на Дніпрі, через бурхливе й небезпечне плавання, вимушений був зупинитися, на деякий час, на одному величезному скелястому острові, відомому в старовину, з початку ХІ віку, під ім’ям то Монастирки, то Монастирщини, то Острова Монастирського, біля нинішнього Катеринослава, молився тут Господу про озоріння всієї країни цієї світлом Христовим, влаштував тут жертовник та водрузив хрест, як прапор перемоги та торжества християнства над язичництвом, світла над тьмою… З того часу острів цей зробився пам’ятним та заповітним для всіх боголюбців, став предметом священного вшановування та благоговійного спомину й поклоніння для навколишніх мешканців; а досточтиме ім’я святого Андрія Первозванного зріднилося з місцевістю, освятилося в пам’яті та в устах народу, й переходило з віку в вік, як ім’я святого патрона та небесного покровителя країни нашої”.
Відомі правителі й острів
Існує легенда, що острів відвідували Київська Княгиня Ольга і Київський Князь Володимир. Княгиня Ольга зупинялася на острові під час подорожі до Константинополя. Була сильна буря і вона змушена була зупинитися на острові на певний час. Приблизна дата цієї події – 957 рік. У 988 році Князь Володимир стояв тут зі своїм військом. Кажуть, що місцеві рибалки навіть готували для нього їжу.
Магічні кристали
Напевно, це одна з наймістичніших легенд острова. Один з містичних кристалів Атлантиди за легендою захований в одній із потаємних печер на острові. Стародавні атланти відчуваючи скору загибель, покинули Атлантиду для того, щоб мати змогу заховати кристали, в яких містилися знання і енергія. Коли прийде час, їх повинні знайти наступні покоління, які досягнуть високого рівня духовного розвитку. Хтось каже, що на острові містяться магніти Заратустри – центри тяжіння подій, якими управляють Посвячені. Заратустра був одним із Посвячених і заклав три магніти на території України.
Міфи сучасності
Сучасні шукачі паранормальних явищ стверджують, що на острові діє декілька порталів у паралельні світи. Кажуть також, що старі будинки, фундамент яких закладений з гранітних брил острова, мають надзвичайну силу.
Міфи це чи реальність, хто знає? А острів залишається улюбленим місцем відпочинку. І можливо містична привабливість острова ховає ще багато таємниць.