Є у Дніпрі дивовижна пам’ятка. Її історія – це історія розвитку міста Катеринослав, яке у наші дні називається Дніпром. В самому центрі, на розі основних транспортних шляхів, стоїть велична будівля. Її сім веж здається не мають кінця. Вони спрямовані у небо, до Бога. А внизу кипить звичайне ділове життя сучасного мегаполіса. Люди метушаться, кожний біжить у своїх справах. Це єднання небесного та земного, духовного та матеріального, минулого та сьогодення є основними символами єврейського культурно-ділового центру “Менора”. Далі на idnepryanin.com.
Минуле
Євреї у цих краях з’явилися наприкінці вісімнадцятого століття. Більшість з них традиційно займалася торгівлею та всілякими ремеслами. Селились на перехресті сучасного проспекту Яворницького та Січеславської Набережної. Їх чисельність досягала 40% відсотків населення Катеринослава.
Життя єврейської громади неможливо без синагоги. На різницю від релігійних центрів інших віросповідань, юдейська синагога – це не тільки місто молитов, а скоріше культурний центр, біля якого крутиться життя євреїв. Сюди приходять, аби зустрітися з друзями, поспілкуватися, дізнатися про щось цікаве. Тут вирішуються суперечки.
Достеменно невідомо, коли з’явилася перша синагога у Катеринославі, але була вона дерев’яною і вже через кілька років згоріла.
Постало питання про будівництво синагоги нової, кам’яної. Але тут проблеми виникли з місцевою адміністрацією, яка ні як не давала дозволу на будівництво. Довелося “йти через голови”. Невідомо яким чином, але проблему розв’язав всемогутній граф Воронцов.
У 1837 році у фундамент Катеринославської хоральної синагоги був закладений перший камінь. Через брак коштів, будівництво тривало 15 років і закінчилося у 1852 році. Назвали її “Золота Троянда”.
Три чверті сторіччя вона була центром культурного життя місцевих євреїв. Проте гримнула революція. Синагогу закрили, як кажуть, “по численним проханням трудящих”.
Сьогодення
Наприкінці 80-х років єврейська громада Дніпра порушила питання про відродження старої синагоги. Воно було вирішено позитивно і у 1900 році будівля була передана у власність єврейської громади. Кажуть, що стан її був жахливим. Напівобвалені стіни, а через дах було видно небо. Здавалося, що відродити будівлю було неможливим, але архітектори та будівельники це неможливе зробили.
Зараз культова споруда, яка отримала свою первісну назву “Золота Троянда”, є справжньою прикрасою Дніпра. Тут все, як у класичній ортодоксальній синагозі. Чоловіки моляться окремо від жінок. Є окремий зал для матусь з дітьми.
Щодо чисельності, то за різними підрахунками, громада синагоги налічує від 50 до 70 тисяч осіб.
Культурно-діловий центр “Менора”
Не виходячи з будівлі синагоги, можна потрапити у величний культурно-діловий центр “Менора”. Це найбільший у світі єврейський центр.
Невідомо в кого вперше з’явилася ідея створити своєрідне “місто у місті”, об’єднати духовне, ділове, культурне життя в єдиному цілому, яке б органічно вписалося і в архітектурний стиль навколишніх будівель, і в релігійні традиції іудейства. Втілити цю ідею взялися керівництво єврейської громади України та громади Дніпра.
Комплекс складається з семи веж, які символізують традиційний храмовий семисвічник. Дві вежі мають сім поверхів, інші дві – дванадцять, дві – сімнадцять і одна – двадцять. На вершині однієї з сімнадцятиметрових розташований оглядовий майданчик з чудовим краєвидом.
На першому поверху будівлі знаходиться галерея, яка з’єднує всі вежі Вона виконана з мармуру та унікального єрусалимського каменю. Також тут представлені зображення будівель старовинного Катеринослава, у яких розташовувалися всілякі єврейські заклади – училища, синагоги, мацепекарні та таке інше.
На першому поверсі відкриті сувенірні магазини, кафе, відділення банків, туристичні агенції.
На території комплексу, загальна площа якого складає понад 50 тисяч квадратних метрів, є два готелі, ресторан. Це перший ресторан у Дніпрі, який суворо дотримується принципів кошерності.
В центрі “Менори” є конференц-зали для проведення різних заходів.
Особливо треба відзначити ще один дуже важливий об’єкт – музей “Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні”. Він розміщений на трьох поверхах та відрізняється тим, що крім звичайних експозицій на вітринах, має ще голограми та мультимедійні інсталяції.
Цікаво, що за словами члена правління Дніпропетровської єврейської громади Олега Ростовцева, єврейство Дніпра не вважає себе діаспорою. Вони – частина України.