Ця подія відбулася в шістдесяті роки минулого століття. В Англії проходив чемпіонат світу з планерного спорту. Нікому не відомий спортсмен – планерист із Радянського Союзу, наш земляк Михайло Веретенников побив два світових рекорди: по дальності і швидкості польоту. Далі на idnepryanin.
Нагороджувала переможця сама королева Англії і нагорода була дорога – діамантові підвіски. До цього найщасливішого дня М. Веретенников пройшов нелегкий шлях.
Все почалося у школі
Якось на шкільний урок прийшов незвичайний гість – льотчик. В той час майже всі хлопці мріяли літати. А тут гість запросив записатись в аероклуб. Бажаючих було багато, але медкомісію пройшли одиниці. Серед щасливчиків був і Михайло. Після школи Веретенников поступив у Ворошиловградське льотне училище . Там його і застала війна.
Фронт
Курсанти рвались на фронт, дехто навіть збирався тікати з училища на передову. Але командування розцінювало втечу як дезертирство і це остудило юнаків.
Взимку 1942 року в небо підняли перший вантажний планер. До цього безмоторні літаки на фронті не використовували. Керував планером Веретенников. Політ пройшов успішно і далі саме на планерах доставляли через лінію фронту вантажі партизанам . Кожен політ був небезпечним. Піднімали планер у небо літаки на буксирі, політ сягав до двадцяти п’яти кілометрів. Якщо налітав більше, то назад повернутись було практично неможливо. Якщо планер сідав десь за лінією фронту, то треба було його спалити, щоб не дістався ворогу.
Після закінчення війни Веретенников брав участь у бойових діях в Китаї і Кореї.
Мир
В мирні часи його призначили викладачем на курсах перепідготовки планеристів для ДОСААФ у Криму. Навчав майстерності інших і сам багато літав. Брав участь у спортивних змаганнях і часто перемагав. На славнозвісний чемпіонат світу в Англію їхав уже чемпіоном Радянського Союзу.
На перемогу не розраховував, але в своїй майстерності був впевнений. Веретенников перевищив тоді досягнення відомого планериста Р.Фонтея і встановив два світових рекорди.
На прийомі у королеви в Вестмінстерському палаці
Прийом в Вестмінстерському палаці Веретенников згадував як найщасливішу мить свого життя. Високий блакитноокий красень в чорному смокінгу (за етикетом), богатирського зросту і міцної статури отримував цінну нагороду з рук самої англійської королеви Єлизавети ІІ.
Повертався Михайло Веретенников у рідний Дніпропетровськ з нагородами і славою. Бо про королівські підвіски написали всі газети світу. Друзі приходили привітати і головне – побачити цю коштовну нагороду. Запитували про англійську королеву. І він зізнався, що під час балу хотів запросити її на танець, але сміливості не вистачило.
Про нього писали газети, його запрошували на різні спортивні події, впізнавали на вулицях. М.Веретенникову здавалось, що так буде завжди.
В 1965 році наставник молоді очолив Дніпропетровський авіаційно-спортивний клуб ДОСААФ.
Старість
В похилому віці майстер спорту став нікому не потрібен. Померла дружина, дві доньки, онука вбили в Афганістані. Доживав в самотності. Помер в 1990 році.
Цю історію свого часу написав журналіст Ігор Родіонов. Він відвідував Михайла Веретенникова і записав все з перших вуст. Зберіг в архіві і фотографії, які йому надав спортсмен і які ми маємо змогу бачити сьогодні.
